19 Травня, 2022

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Подружжя Андрія та Ганни Гамер налагодило пошиття плитоносок-розгрузок для захисників

Поширити

Люба КІПОРЕНКО

Чотири роки тому подружжя Андрія та Ганни Гамер з Хирівської громади вирішили запровадити власну справу. Можливо, дещо незвичну. Відкрили невелику сімейну фабрику із пошиття тапочок. Працювали, розвивали. Однак день 24 лютого 2022 року вніс у цю справу свої корективи. Відтак, ще місяць тому тут шили м’які тапочки, а сьогодні – наповну працює цех із виготовлення плитоносок-розгрузок. Працюють щодня у дві зміни. Адже війна і хлопці потребують елементів захисту.

Уся робота для війська ціниться однаково

«Чому ми вирішили, так би мовити перепрофілювати свій цех? Я зайду трохи здалеку. Багато чуємо сьогодні різних гасел про патріотизм. Для мене патріотизм – це дещо інше, аніж вишиванка і красномовство. Як на мене, патріотизм заключається в праці. Ми маємо працювати! Кожен мусить робити те, що вміє. І особливо в час війни. Наші дівчата шиють, ми займаємось організаційними питаннями, ви приїхали, аби написати статтю. Кожен, розумієте, кожен є корисний у своїй праці.

Україна переможе. Тут навіть жодні сумніви не закрадаються. І ми усі сядемо за стіл, будемо багато говорити, згадувати, ділитись досвідом, радіти і плакати. У нас буде спільна перемога. А що казатиме той, хто зараз просто сидить і нічого не робить? Усі, кожен має піднятись і працювати на своєму умовному «полі». Маємо розуміти, що уся праця для війська ціниться однаково. Не важливо, чи ви спекли пиріг для хлопців, чи «пригнали» круту машину для ЗСУ. Це все однаковий вклад у нашу перемогу», – розповідає нашому сайту керівник підприємства Андрій Гамера.

«Розумієте, у нас 6 дітей. І ми переконані, що чим більше нам вдасться врятувати чиїхось синів та дочок – тим краще буде й нашим дітям жити у такій чудовій мирній Україні», – доповнює дружина Ганна.

Займаючись корисною справою, відчуваємо, що потрібні

Юля та Оля паяльником випалюють дирки на спеціальних пасках. Це частина розгрузки. Кожна найдрібніша деталь виготовлена з любов’ю до захисників. Юля приїхала з Києва, має тут родичів. У них і проживає.

«Як тільки у вікні побачила літак, вирішила, що треба втікати. Він летів так близько, що можна було розгледіти пілота. Зараз я тут. Вчора побачила оголошення, що потрібна допомога. І сьогодні уже мій перший день на зміні. Я хочу бути корисною. Тому, якщо потрібна допомога – не маю права відмовити», – каже Юля.

Оля приїхала до родичів зі Львова у перший день війни. Її мама шиє плитоноски, тож і дівчина не захотіла просто сидіти вдома. Тепер допомагає тут. Це просто внесок дівчат у перемогу.

На війні нема вихідних

В цеху робота кипить щоденно. Люди працюють у дві зміни. Здебільшого – це місцеві жителі Хирівської округи, також приїжджають і волонтери зі Старого Самбора та Стрілок. До речі, шиють без вихідних.

«Знаєте, мене наші швеї запитували, чи це нічого, що вони працюють і в неділю. Я їм відповідаю, що не можна працювати в неділю задля свого збагачення. А вони ж роблять корисну справу, трудяться, аби вберегти життя наших воїнів. На війні нема вихідних. Відпочинок буде після перемоги. До речі, 352 воїни уже захищені. Саме стільки жилетів ми вже передали. Нехай не ображаються місцеві, якщо відмовляємо. Але в нас пріоритет один – ті, що на передовій. Наші плитоноски носять уже на Київщині, Сумщині, Миколаївщині, східних областях» – каже військовий капелан, отець Іван Гальо.

«Колись я про це напишу книжку. Після перемоги, якось на пенсії. Сьогодні задумуюсь і картаю себе за те, що не додумався робити це кілька років тому. Щоб наші хлопці вже мали усе готове», – зізнався підприємець Андрій Гамера.

Аби ця справа продовжувала жити потрібна допомога кожного

Якщо ж комусь здається, ще це просто сів за машинку і пошив – то така думка дуже хибна. Адже для початку потрібно все відлагодити. Зокрема, мова йде і про поставку тканин та комплектуючих матеріалів. Для жилетів має бути спеціальна тканина. Її, як і комплектуючі, купляють в Польщі. Вартість погонного метра в середньому коштує 20 злотих. А за день, до слова, майстрині використовують близько 100 метрів тканини. І вже цього тижня планують збільшити виробництво. Бо ж попит просто шалений. Але для цього, звісно потрібні як кошти, так і люди. Початковий, так би мовити, капітал – це була підтримка від  місцевих жителів, які зараз на заробітках у Польщі. Далі волонтери збирали гроші у довколишніх селах, у храмах. Однак, і витрати великі.

«Зараз ситуація така, що ми вже не можемо усім роздавати плитоноски безкоштовно. Тому починаємо їх продавати, за собівартістю. А це – 1300 гривень. Мова не йде про прибутки. За ці кошти ми знову купуємо тканину й робимо далі. До речі, усі наші майстрині упродовж місяця працюють безкоштовно і без вихідних. Це теж не правильно, адже за кожною з них – сім’я, яку треба забезпечувати. Тож, сподіваюсь, у нас вийде ще платити заробітну плату тим людям, які майже весь свій час присвячують такій потрібні роботі» – пояснює пан Андрій.

Це про фінансову сторону. А є ще людський фактор. Потрібні швеї. Навіть з невеликим, чи на перший погляд, примітивним досвідом. Все покажуть, усього навчать. Зголошуватись можна жителям з різних громад, з різних населених пунктів.

Контактні номери: 0676736004; 0673141425.

Рахунки для фінансової підтримки

Реквізити: 4149439018222459

IBAN – UA833052990000026200880557231

Одержувач- ГАЛЬО ІВАН НЕСТОРОВИЧ

Валютні рахунки

Євро

ACCOUNT Рахунок отримувача – 5168 7520 1424 2591

BENEFICIARY Отримувач – GALO IVAN

Долари

ACCOUNT Рахунок отримувача – 5168752014242369

BENEFICIARY Отримувач – GALO IVAN

Ваш Голос Прикарпаття