19 Квітня, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Подорож до Меджугор’є –  спогад про побачений рай на землі

Поширити

Марія КУЗЬМИН

Сьогодні я запропоную вам, дорогі читачі,  особливу тему: розповім про подорож, яка в моєму серці залишила особливе тепло, радість і глибину відчуттів. Бо ж у теперішній час непросто залишатися радісним і світлим. Бо ж у важкі темні часи – головне зберегти світло. Хоча б у середині себе… Шукаю таку можливість і ось – рішення для себе знайшла – паломницькі мандрівки. Саме з такої повернулася нещодавно. З групою туристів-паломників пізнавала світ, пізнавала себе.

Треба їхати…

Наш шлях проліг через сонячне Закарпаття, Угорщину, Хорватію до Боснії і Герцоговини. Саме у цій державі у північно-західній частині Балканського півострова є містечко Меджугор’є, яке багато хто по праву називає найсвятішим місцем на землі. Це місце об’явлення Пресвятої Богородиці, сповідальниця світу, місце, де Небо дозволяє доторкнутись до себе. За чотири  десятиліття воно стало одним із найбільших паломницьких центрів у світі. Щороку тут буває до двох  мільйонів прочан з різних країн.

У воістину святковий день, коли ми відзначали величне свято Покрови Пресвятої Богородиці, День Захисників і Захисниць, які впродовж віків захищають нас і Україну, 1 жовтня я повернулася з подорожі, яка у часі разом з дорогою тривала практично тиждень.  

Це була чудова відпустка. Це був час для оновлення себе, своїх помислів, для оздоровлення душі і тіла.  У цій публікації спробую зібрати деякі факти, щоб хоч часточку вражень передати нашим читачам.

…Я особисто чула про Меджугор’є не раз, і не два, і не три.  Я дивувалася, чого ж люди такі захоплені і що там з ними відбувається. Рік тому Наталя Васурчак привезла мені у подарунок вервичку і сказала, що Богородиця запрошує мене. Я сказала, що добре, але ще не хочу. І, загалом, не ставила собі за мету там побувати, ніби мені цього і не треба. Але все вийшло по-інакшому. Якось несподівано і легко. Мабуть, Всевишній мав свої неосяжні й таємничі плани, скерував мої думки-дії і дозволив відправитися у Меджугор`є.

Я наче відчула тихий голос Матінки Божої, коли мені їхати. Це було наприкінці серпня. Це було під час молитви і думка прийшла ніби заклик. Пояснити це важко…

Уже за добу вирішила, коли і з ким їхати.

Пошуки варіантів привели до священника отця Володимира Нестера. Як на мене, дозволю собі такий висновок: цей духівник має особливі стосунки з Богородицею, адже опікується нашим місцевим люрдом – Билицькою святинею, до якої також з усіх усюд поспішають люди.

Гора Об’явлень Подбрдо

Отже, гора Об’явлень у Меджугор’є.  По величезних брилах, гострих і слизьких каміннях на височенну гору понад сорок років сюди піднімаються люди. Тисячі паломників з усього світу йдуть цією дорогою попри важкість і небезпеку.  Йдуть молоді, йдуть старі, йдуть вагітні і з малими дітьми. Дорогою моляться, а біля рельєфних панно із зображенням біблійних сюжетів розважають над сенсом життя.

Уночі зі світлом на телефонах піднімалися й ми. Тиша.  Немає потреби слухати іншого. Забуваєш про всі справи. Чуєш Бога, який промовляє вустами священника. Кожне слово падає у чиїсь зранені серця й душі. Дорослі люди плачуть, мов діти. І з кожним важким кроком гублять свої страхи, розчарування, гріхи.

Там Божа благодать. Хід на гору Об’явлень – це лише один з молитовних заходів.

Гора Кріжавец

На кожному з інших по-новому відкриваєш себе, зміцнюєш свою душу. Розвиваєш дружбу з Богородицею, яка веде нас до свого Сина і Бога. Дуже незабутньою була ніч, коли ми о пів другої лягли спати, повернувшись з гори Об’явлень і о 4 ночі вирушили на гору Кріжавец, яку здолали вночі по величезних брилах, молячись «Хресну дорогу моєї України». 

Ніч, темно, прохолодно фізично, але тепло на душах. У молитвах біля рельєфних зображень стацій Хресної дороги просимо Всевишнього за переможний мир, за те, щоб припинилася ця страшна і люта війна.  Спільним наміренням паломництва було прохання до Богородиці за мир в Україні, за воїнів, які на передовій, за поранених і полонених, за родини, в яких війна забрала рідних, за переселенців, які покинули власні домівки, в яких немає нічого з того, що надбали. Є лише люди, яких Бог посилає на їхньому шляху, щоб подати руку підтримки.

Дві години шляху з молитвою крізь темряву. По гострих і важки каменюках. Ми  долаємо цей шлях. Усі щасливі. Зустрічаємо світанок на горі  Крижевац, де десятиліттями прочани (індивідуально й групами) проводять хресну дорогу, переходячи від стації до стації.

Крижевац став Голгофою Святилища Меджугор’я. Ми зустріли світанок на цій горі. Були неймовірно щасливі. Це наче символ, що розвидніється над нашою змученою війною Україною і ми прийдемо до омріяної перемоги. Група співає Духовний Гімн «Боже, великий єдиний». 

…Пресвята Богородице Діво, ще від віків не чувано, щоби той, хто прибігає під Твій покров, був Тобою не вислуханий, миру Вкраїні подай…

Спускаємося з гори, висота якої сягає 1400 метрів. 8 ранку. Ми спали лише дві години. Попри втому фізичну неймовірне піднесення внутрішнє, яке компенсує перше. Йдемо на літургію до храму, в якому служать українські священники. Цього дня з України з різних міст і сіл 700 паломників. Велич просто не передати словами. Божественна Літургія, сповідь, причастя, духовні науки і проповіді – все, що треба для кожного з нас.

У гостях у Патріка і Ненсі

Не однією локацією, де нам було затишно і приємно, стало гостювання у Патріка і Ненсі, подружжя хорватки і канадійця. Вони проживають у розкішному замковому комплексі, збудованому з біло-жовтого каміння.

На просторому і затишному подвір`ї, де цвітуть багато різнобарвних квітів, дозрівають хурма, лимони та інші екзотичні фрукти, розмістилися багато груп паломників. Усі уважно слухали розповіді українки з Тернополя Олі, яка є учасницею спільноти «Світло Марії» у Меджугор`є, та власне господарів Патріка і Ненсі. Їхня історія дуже зворушлива і промовиста для кожного паломника. Щирість і відкритість промовців, їхні свідчення, атмосфера, наповнені Божим миром – те, що підносить на дусі усіх, бо так чи інакше тяготи життя пригнічують кожного.

Якось Ненсі дала чоловікові книжечку про Меджугор’є, впрошуючи прочитати хоч би одне з послань Богородиці.

Він довго віднікувався, але потім вибрав найкоротше з усіх. Богордиця просила: «Навернися, закликаю тебе востаннє». Чоловік почав молитися на Вервиці. Згодом успішний канадійський мільйонер продав усе майно, щоб бути сусідом Богородиці. Збудував справжній замковий комплекс, приймає вірян і всім охочим свідчить про силу молитви.

Мироточивий Хрест

Це такі основні моменти духовної подорожі. Ще там є Мироточивий Хрест в містечку. Бронзова статуя Воскреслого Христа, що мироточить з 2001 року.

З бронзи витікає крапля води, яка по хімічному складу відповідає сльозі людини. Люди доторкаються, прикладають до хворих місць, доторкаються сакральними речами і витирають хустинками миро, аби привезти його у свої родини, бо, свідчать, що зцілює.

Шукати Бога, все решта додасться

Цей тиждень був для мене, як вічність, і цей тиждень був для мене, як мить. Це місце великих перемін, тут використовують день і ніч на те, що найважніше в житті, це школа серця і душі. Це місце зустрічі сердець – наших з Марією, з Ісусом, одні з одними. Тут усі відчувають дотик Божої любові, що заповнює внутрішню порожнечу. Тут усі відчувають радість зустрічі з Богом. Це важливо завжди. А надто тепер, коли так багато причин розклеїтися.

Їхала з духовною потребою, отримала бонус – два дні Хорватського теплого моречка та екскурсію до водоспаду Кравіце. Це наче утверджує для мене істину: шукайте Бога, все решта вам додасться.

Це був прекрасний час. Дякую Богородиці і Господу за все. Дякую отцю Володимиру, що був з нами. Бо це місія – особлива. Дякую кожному з нашої групи. Випадкових зустрічей немає. І кожна людина чогось нас вчить.  До прикладу, з нами в групі була пані Тетяна з Краматорська. Жінці 65 років. Вона живе у модульному містечку у Львові. До повномасштабної війни вона ніколи не молилася… Але запалу пізнати Божу істину вартує повчитися саме від неї…

Два дні, що ми були на моречку, також починалися з духовності. Ранкові лутргії у найкращому  з усіх нефранцузьких Лурдів Національному санктуарії у хорватському містечку Веприк. 

Обновіть молитву в сім’ях

Окремих розповідей вартує і дорога, яка у дві сторони орієнтовно складає 2800 кілометрів. У автобусі ми молилися, слухали цікаві, духовні науки отця Володимира Нестера, дивилися історично-документальні фільми на релігійну тематику, жартували, знову молилися, споглядали за вікном краєвиди, місцеву природу, знимкували й записували відео на свої гаджети.

Меджугор’є… Це – одна з тих подорожей, які залишаються в серці надовго, тут можна глибше пізнати Бога і себе. Це місце, де на другий план відходить менш суттєве. 

Меджугор’є – це місце, де Божа Мати приходить до людей з посланням від Господа. І у час мого перебування нам читали послання до світу за 25 вересня: «Дорогі діти! Закликаю вас до сильної молитви. Модернізм хоче увійти до ваших думок та вкрасти у вас радість молитви й зустрічі з Ісусом. Тому, дорогі Мої дітоньки, обновіть молитву у ваших сім’ях, щоб Моє Материнське Серце було радісним, як у перші дні, коли Я вас вибрала й відповіддю була денно-нічна молитва – і Небо не мовчало, а рясно давало цьому місцю благодаті мир і благословення. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик». 

…Доріг у житті багато, єдино правильна – та, що з Богом! Варто навчитися йти з довірою до Всевишнього, бо Він веде нас такою дорогою, яка потрібна саме мені… Чи тобі, мій читачу, читачко…

Ваш Голос Прикарпаття