20 Травня, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Історія воїна з позивним «Шустрий»: як Руслан Пукшин в тилу розповідає про війну (відео)

Поширити

Марія КУЗЬМИН

У неділю, 13 серпня, в лісі, просто неба поблизу села Бачина 60 осіб – дорослих та дітей – слухали найновіші факти з сучасної історії, збирали й розбирали автомат, вчилися стріляти та розглядали речі, привезені з війни. Урок тривав, як і у школі – 45 хвилин. А вчителем був захисник Руслан Пукшин. Чоловік приїхав з війни. І поки має відстрочку, вирішив проводити у вихідні уроки патріотичного виховання, зайнятися громадською роботою та працювати у власному саду. 

Власне, тут серед лісу, уже кілька років розбудовується спортивно-оздоровчий табір для молоді. І працював над тим Руслан Пукшин, який боронив Україну в АТО. Ще тоді, у 2014-2016 роках, воюючи на сході, задумав створити імпровізований вогневий опорний пункт, який би став вишколом з військової підготовки для пластунів, школярів і просто для екскурсії пересічних людей. У навчально-відпочинковий комплекс можна було би потрапити через «блокпост». Далі мав бути тир, облаштована вело- та квадродоріжка, атракціони, невеличкі озерця, альтанки. І хоч герой нашої розповіді розумів, що це справа не одного року і не двох, та він не сумнівався, що це робити потрібно. І працював з побратимами помаленьку.

Землі, які отримали відповідно до законодавства, найперше розчистили від чагарників і крок за кроком втілювали ідею у справу. Поміж тим, аби мати кошти, Руслан їздив на заробітки.

Повномасштабна війна застала його у Польщі. Руслан Пукшин знав, що таке русня і повернувся з-за кордону, понад рік боронив Україну на Куп’янському напрямку в складі 103 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Останній раз спілкувалися з ним офлайн у час зимових свят. Тоді говорив, що офтальмологиня попередила, що треба міняти стиль життя, бо може втратити повністю зір.  Та і це не стало підставою не захищати нас і Україну. Ще 7 місяців Руслан виконував завдання на фронті.

Зараз захисник вдома і у нього є відстрочка на пів року. Герой сьогодення вважає, що трудова реабілітація – найкращий спосіб оздоровитися і активно повертається до громадських справ.

Каже, що у наступні вихідні має домовленість зі Старосамбірським молодіжним центром провести урок новітньої історії просто неба. Дати  можливість потренуватися у стрільбі з пістолета та гвинтівки, тримати в руках автомат Калашникова, показати засоби захисту, речі з війни,  розповісти всю правду про війну – про бої, про місцеве населення та відповісти на питання, які цікавлять молодь.  

До війни Руслан очолював громадську організацію «Спілка учасників АТО Старосамбірщини». Вони тримали зв’язок з родинами полеглих побратимів, за потреби допомагали з документами чи роботами, влаштовували акції – спортивні, патріотичні. У найближчі пів року Руслан знову планує цим займатися.

«Будемо працювати, співпрацювати з волонтерськими, громадськими організаціями, владою, навчальними закладами. Треба буде зайнятися і документами. АТО/ООС – це лише початки великої війни. Назва уже не співзвучна з сьогоденням. Перереєструємо статут. До старих пунктів заходів уже треба багато нових. Двері нашої спілки будуть відкритими для всіх, хто уже не може бути в строю, але хоче бути корисним суспільству», – каже.

Русланова власна справа – підприємство  «Лан-Кар», – уже була би суттєво розвиненішою, якби не повномасштабна війна. Проте воїн за будь-яких обставин не опускає рук і готовий своїм рецептом надії ділитися з іншими. Він милується власним садом, а посадив близько тисячі різних видів горіхів, 50 фруктових дерев, деякі вже плодоносять.

З діда-прадіда відданий українській ідеї чоловік, вірить у перемогу. Хоча знає ціну. І не раз дивився в очі смерті. А за час повномасштабного вторгнення Руслана Пукшина Господь вберіг двічі:

«Були початки війни, 22 квітня 2022 року за 20 метрів від мене впала авіабомба, ширина ями 20 метрів, глибина 15-20», – показує світлину в телефоні. Також перед приїздом додому на останній зміні над головою зірвалася міна-світляк.

У лісі в Бачині, де Руслан розбудовує навчально-тренувальну та відпочинкову базу, є скульптура Матінки Божої. На ній встановлена меморіальна таблиця «Покрию і обережу людей моїх. На своїй, Богом даній землі під покровом Пресвятої Богородиці буде зведений спортивно-оздоровчий табір».

Дякуємо Матінці Божій, що береже цього воїна і просимо здоров’я для Руслана Пукшина у день його народження, 14 серпня. Вітаємо тебе, Руслане, і дякуємо за справжність і відданість українській справі.

У Руслана позивний «Шустрий», ще з 2014 року. 9 років триває війна. «Шустрий» вважає, що тратити час не можна, наша велика українська справа потребує активності як на фронті, так і в тилу. Бо за українське синє небо і жовте колосся, боротися треба, як би важко це не довелося.

Публікацію виготовлено за підтримки

ГО «Інститут Масової Інформації» та

Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди.

Ваш Голос Прикарпаття