Чекають і доця, і мама: рідні шлють вітання захисниці на фронт

У Йорданські свята у теплій хаті вона могла би на святковий стіл накривати смачні страви, зустрічаючи гостей, що прийшли привітати її з 30-річчям. Натомість вона з побратимами на фронті. Захищає Україну.  Бо її мрія – це затишне сімейне вогнище, коли буде мир у нашій Україні. Коли її батьки спатимуть спокійно, а дитина зростатиме в європейській успішній Україні. І своїм обов’язком вона вважає у цю глобальну мрію внести і свій вклад.

Мова йде про Марію Петріцу зі Спаса. Вона – захисниця. У складі ЗСУ боронить Україну.

Марія – смілива і  красива, відважна і хоробра, рішуча і водночас ніжна жінка. Розумна й освічена. Закінчила педагогічний виш. У рідному селі працювала за фахом 5 років. Була вчителькою початкових класів, вела дошкільну групу. Пішла у відпустку влітку 2017 року і відчула покликання боронити державу. Підписала контракт з 24 окремою механізованою бригадою ім. короля Данила. Вона – героїня нашого часу. Пишаємося і дякуємо!

Журналісти нашого сайту  мали нагоду поспілкуватися з тими, хто шле найгарячіші вітання найріднішій людині – донечкою Тетянкою і мамою Лесею.

«Війна змінила життя усіх українців. Але лише Богу відомо, що відчувають родини, які чекають когось із фронту. Я боюся дзвінків, коли мені телефонують з невідомих номерів. Я також веду свою війну, щоб віра була сильнішою за страх, щоб спокій перемагав тривогу, щоб впевненість витісняла сумніви», – розповідає Леся Паксютова, мама Марії.

«Щастя. Попасна…  Пригадую, як я одну ніч до ранечку не зімкнула очей, молилася. На душі було дуже тривожно. Марія зателефонувала, і сказала, що була важкі бої…», – продовжує жінка і каже, що вона ніколи б не могла подумати, що на тендітні плечі її дочки ляже така відповідальна справа –боронити Україну.

«В юності вона була ніжною й тендітною, лагідною, хоча завжди зі загостреним почуттям справедливості. В педагогічному коледжі стала «Міс краси», я не могла й увити, що моя дочка буде вантажити боєприпаси, копати рови, спати в окопах. І хоч в нас в хаті своя війна, але ми підтримуємо вибір дочки. Ми чекаємо її з Перемогою. А ми з татом і Тетянкою на своєму фронті впораємося», – каже пані Леся.

Тетянка, другокласниця Спаської школи, знає, що її мама супергеройка. Дівчинка розуміє, що триває війна і нас треба боронити від москаля. Коли у школі роблять обереги для воїнів, Тетянка думає, що її потрапить саме до її хороброї матусі.

Разом з батьками та донечкою сьогодні адресуємо вітання на фронт для Марії і просимо у Всевишнього, щоб оберігав її воєнні дороги, щоб якнайшвидше привів до Перемоги.

«Нехай тебе, дорога наша оминає ворожа зброя, нехай твій дух і надалі залишається таким стійким і незламним. Віримо в тебе, віримо в Україну! Пишаємося тобою. Ти – наша найбільша гордість. Міцного здоров’я та якнайшвидшої перемоги. З нетерпінням чекаємо вдома!», – кажемо для Марії Петріци у цей святковий день з присмаком війни, героїзму та самопожертви всією Старосамбірщиною разом з мамою Лесею, татом Анатолієм та донечкою Тетянкою і дякуємо за те, що захищає нас і Україну.