19 Травня, 2022

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Ольга Стецьків-Сенеблідзе – жінка-мати, що випромінює позитив

Поширити

Друга неділя травня в Україні присвячена найдорожчим, найріднішим, наймилішим, найдобрішим людям – МАТУСЯМ. Мабуть, не випадково у пору, коли оживає земля і вбирається в розмаїття трав і квітів, величають жінку, яка дарує у цьому світі найцінніше – життя. Українська жінка-мати – який її образ? Напевно, кожен з наших читачів знайде і сформулює свою відповідь. Я ж сьогодні познайомлю наших читачів з надзвичайно доброю, позитивною, сміливою, відповідальною, багатою душею жінкою Ольгою Стецьків.

Їй 64 роки. Вона народила і зростила чотирьох дітей. Ольга Стецьків дуже любить вишивати. Її сини, невістки, дочка та зять, онуки мають сорочки-блузки-плаття, вишиті руками мами-бабці. Серед вишиваних робіт є й багато образів. А ще вона відмінна господиня. Які лише існують страви української кухні – усі готувала, усіх пригощала. Ольга має багато друзів, дуже любить запрошувати їх з різних куточків України до нашої мальовничої Старосамбірщини, у княже село Спас, де вона мешкає. Поспілкуєтеся з нею – скажете, жінка, в якої немає проблем. У неї все в житті гладко, файно і легко. Бо обличчя висвітлює позитив, присутність біля когось зігріває теплом, а щира посмішка додасть віри і співрозмовнику. Та коли попознайомишся з нею поближче, то розумієш, що за плечима тої світлої людини – нелегка доля жінки, матері, дружини.

Коли Ользі Петрівні було 50 років, недуга забрала у неї чоловіка Володимира, з яким жили душа в душу. Вона знає, що таке понад півроку сидіти біля ліжка невиліковно хворого чоловіка в обласній лікарні. Вона знає, як це самій одружувати дітей. Ольга знає, що таке молитись днями й ночами за сина, який відстоює кордони України. Її Віктор три роки пробув на передовій, тепер знову продовжив контракт. Її син Андрій працює в правоохоронних органах, ще один син Ростислав мешкає в столиці. Дочка Марія зі сім’єю проживають з мамою. У Ольги восьмеро онуків. І діти, й онуки сповна відчули і відчувають на собі материнське тепло й ласку, ніжність і турботу. Вони – впевнені у собі люди, й завжди пам’ятають мамину науку: поважати одні одних, цінувати родину, любитися, любити своє село, державу, берегти мову. Мама наголошує, що у всіх життєвих ситуаціях основним залишається бути людяними, розрізняти добро і зло, і навіть у поганому бачити хороше.

Так, ця жінка навчає дітей та онуків того, що винесла зі своєї родини сама. У непростий час, у непростих умовах народилася і зростала. Коли я довідалася, що Ольга Стецьків очолює Старосамбірський осередок Львів-ської обласної організації Спілки політв’язнів, то мені стало цікаво – чому? Яка патріотична історія за плечима цієї, на перший погляд, звичайної жінки.

Її дідуся й бабусю, а також 18-річну, ще не одружену маму Стефу, в 1949 році вивезли в Сибір. Вивезли, як “ворогів народу”, як неблагонадійних, як куркулів. Так, вуйко Олі, мамин брат, був повстанцем. Так, дід Матвій і баба Параскевія були господарями. Так, вони тяжко-важко працювали, аби мати хату, господарку. Та, знаємо, як радянська влада ставилася до таких.

Родина прожила 15 років на Сибірі. Мама Ольги вийшла заміж за Петра Сенеблідзе, громадянина Грузії, який був у полоні в німців, і якого теж депортувала радянська влада. Героїня моєї розповіді народилася в Сибірі. Коли повернулися у Бусовисько, їй було 7 років. Тепер пригадує, що навіть народжена там, вона завжди знала у ранньому віці, що десь в Україні є правдива її домівка. Мама в Сибірі вишивала вбрання дівчинці, щоб в перший клас української школи вдягнути Олю.
Пані Ольга знає ціну всьому українському. Попри особисті турботи, які є в кожної української жінки-матері, вона знаходить час на громадську роботу.
Спілка, яку очолює, налічує 106 членів. З кожним комунікує, думає чим і як допомогти, кого залучити, а в кого і щось попросити.

Вдячність Ользі Стецьків за її позицію. Вдячність усім українським жінкам-матерям за їхню важливу роль. Хвала тим жінкам, які уміють бути сильними й водночас слабкими, незборимими й водночас такими, що потребують захисту, тим жінкам, які не лякаються труднощів, тим жінкам, які уміють робити світ навколо добрішим, світлішим, позитивнішим.

Пам’ятаєте, на початку публікації я говорила про образ жінки-матері. Як на мене, то найвдаліший є такий, що жінка навіть у непростих умовах повинна знаходити у собі мотивацію прийняти ситуацію, просити в Господа виходу з неї, а далі буде сонце, буде радість, буде все добре. Як і в Ольги Стецьків, яка асоціюється у мене з жінкою-сонцем.

Марія КУЗЬМИН.

Ваш Голос Прикарпаття