Марія КУЗЬМИН
Батько з сином – Володимир та Дмитро Лоїші захищають нас і Україну на гарячому фронті. Обидва – добровольці. Воюють у складі батальйону «Карпатська Січ», історія якого сягає початку агресії проти України – 2014 року. Практично з самих початку новітньої війни Володимир Лоїш з Торчинович взяв до рук зброю, щоб дати відсіч російським загарбникам.
«Влада повинна мати внутрішню відповідальність за країну і бути відкритою до людей. А щоб так було ми повинні працювати над формуванням нової політичної еліти», – говорив нашим журналістам ще у 2016 році, коли приїхав на ротацію.
Володимир Лоїш не боявся відповідальності, з 2019 року сам був представником влади – працював у Старосамбірській міській раді, очолював земельний відділ.
Повномасштабна війна для нього не була несподіванкою, бо завжди говорив, що росія – підступна і апетити її ненаситні. Тож з початком великої війни став на захист держави: замінив комп’ютер на джавелін, а зручне крісло посадовця – на окопи.
Відповідальність, патріотичність, українська ідея і любов до рідної землі – це найменший ряд характеристик, який спадає на думку, коли хочеш коротко розповісти про цю людину. А ще захоплює його відповідність слів із вчинками.
Гортаючи підшивку пожовтілих газет, знаходимо цитату Володимира Лоїша: «Треба жертовно працювати над формуванням нової генерації людей», – говорив тоді, у 2016 році.
Не лише говорив. Він і дітей своїх разом з дружиною Олександрою так виховував. Нещодавно, у час Різдвяних свят, ми довідалися, що Дмитро Лоїш їде на війну.
Син везе до батальйону, в якому служить батько, антидронну рушницю. Не просто везе, він зробив усвідомлений і виважений вибір – стати воїном «Карпатської Січі».
«Чому цей батальйон? Бо тут мотивовані люди. Я розумію, що найближчим часом війна не закінчиться. З патріотичних міркувань до ТЦК уже не приходять. А воювати треба. Війна повинна закінчитися нашою перемогою. Я хочу бути дотичним до цієї великої української справи», – розповідає Дмитро, який відправлявся в дорогу на Донеччину.
Хлопцеві 25 років. Він закінчив вищий навчальний заклад. Міг би шукати роботу за професією, та найосновнішою справою тепер вважає боронити Україну. Пройшов відбір з фізичної підготовки, медкомісію, психологічне опитування, двомісячний військовий вишкіл за кордоном. І тепер воює.
Нещодавно запитали в месенджері у Володимира, як справи?
«Воюємо. Син стає сильніший за батька в боях. І це мене дуже тішить. Єдине прошу в Бога, щоб був живий», – відписує.
Каже, що антидронна рушниця в дії.
«Дякую голові Старосамбірської міської ради, апарату, депутатському корпусу, виконкому та усім жителям територіальної громади за підтримку», – каже Володимир Лоїш.
Нагадаємо, у 2023 році на потреби ЗСУ Старосамбірська міська рада витратила майже 700 тисяч гривень з міського бюджету. Зокрема, придбали 8 планшетів, дрон Мавік 3T та антидронну рушницю. Усе це вже служить для перемоги.
І слушним є міркування Володимира Лоїша про те, що осторонь теперішніх процесів не повинен залишатися ніхто.
«Я на війні ще у 2015 був. Якби не прості люди, ще тоді би війна закінчилася не на нашу користь. Важливою і тепер є підтримка тилу. На жаль є люди, які робляться «експертами» війни, або ж і саботують певні справи. Злочинцем є той, хто нічого не робить у цей важливий час. Способів наблизити перемогу є багато».
Дякуємо родині Лоїшів за патріотичність і за те, що стоять на захисті нашого життя. І ми бережімо їхнє у своїх молитвах.
Ще у цій категорії
Воїнів Володимира Волошина, Ігоря Сабару та Євгена Рижія посмертно нагородили орденами
Богдан Тихоцький: «Найприємніші моменти на фронті – коли всі побратими повертаються із завдань живими»
Онук зв’язкової ОУН Лідії Тиховліз боронить Україну на Авдіївському напрямку