Чим жила Старосамбірська «первинка» у 2021 році

Люба КІПОРЕНКО

Добігає до завершення 2021 рік. Час підбивати підсумки, робити висновки та говорити про зроблене. Напевно, темою номер один цього року, як і попереднього, є медицина та коронавірус. Тож сьогодні спілкуємось з виконуючою обов’язки директора Старосамбірського центру первинної медичної допомоги Мартою Галевич. Говоримо про життя «первинки»: коронавірусне і не тільки.

– Марто Ростиславівно, мабуть, годиться розпочати наше інтерв’ю з короткої інформації про заклад.
– Старосамбірський центр первинної медичної допомоги – це комунальне некомерційне підприємство Старосамбірської міської ради. Створено воно 18 травня 2018 року. Ми надаємо медичну допомогу будь-яким особам на умовах встановлених законодавством України. Щодо структури, то маємо 9 амбулаторій та 39 ФАПів. Загалом, у закладі працює 193 людей. Здебільшого, усі асоціюють нас зі сімейною медициною. І не помиляються.
У нас можна безкоштовно зробити різні дослідження: загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, загальний аналіз сечі, глюкоза крові, загальний холестерин, вимірювання артеріального тиску, електрокардіограма, вимірювання ваги, зросту, окружності талії, швидкі тести на вагітність, тропоніни, ВІЛ, вірусні гепатити, COVID-19, ПЛР-тестування.
Також діють програми безкоштовного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю технічними засобами для використання в побутових умовах (43,7 тис.грн.), програма відшкодування вартості лікарських засобів для пільгових груп населення (141,7 тис.грн), програма фінансової підтримки ФАПів, що не ввійшли в спроможну мережу надання ПМД (70 тис. грн). Дуже важливою та потрібною для наших пацієнтів є програма безкоштовної доставки хворих на гемодіаліз.

– Сьогодні, мабуть, більше говоритимемо на тему коронавірусу. Якщо порівнювати COVID-19 минулого року і цього, 2021, що скажете?

– Коронавірус у 2020 році – це страх через невідомість. Було важко, бо з цим ми ще не були знайомі. Не знали, як діяти в тій чи іншій ситуації. Важче було й з госпіталізаціями. Бо ж, погодьтесь, якщо тебе не знають, то й не завжди слухають чи навіть відповідають на дзвінок. Зараз усе налагоджено, знайомі з лікарями ковідних відділень. Якщо лікарні не переповнені, то проблем з госпіталізаціями взагалі не виникає. Все легко та злагоджено.
Коронавірус у 2021 році – це вже страх через агресивний перебіг та блискавичне поширення і людські «згорання». Сатурація в хворого може впасти за лічені години. Ну і, звісно, вік. Коронавірус «молодшає». Якщо минулого року ми госпіталізовували, здебільшого, людей віком 50+ і з супутніми хворобами, то цього року це й 27 років, 30, 32. Уявіть, дівчина з 1992 року мала 50 відсотків ураження легень. І в неї нема супутніх захворювань чи зайвої ваги.

А якщо про позитив, то я дуже пишаюсь, що наші сімейні лікарі на відмінно освоїли методику амбулаторного лікування. І багато хворих навіть середньої важкості не потрапляють в стаціонари, а лікуються вдома. Це значно зменшує навантаження на ковідні відділення.

– От ви багато говорите про госпіталізації. Що стоїть за цим словом?

– За цим словом, направду, стоїть багато. Сімейний лікар повідомляє мене, як керівника, про те, що хворий потребує госпіталізації. І тоді я починаю обдзвонювати всіх головних лікарів ковідних відділень та шукаю місце для хворого. Інколи для одного пацієнта це може зайняти 3 години, а інколи навіть цілий день. Особливо складно було у вересні, коли майже щодня в нас було по 10 госпіталізацій. Це був важкий та водночас страшний місяць. Але, на щастя, зараз ситуація змінилась.
Важко на вихідні, оскільки ми зіштовхуємося з тим, що в нас хочуть електронне скерування. Тому деякі лікарі мають на своїх комп’ютерах відповідну програму і можуть це зробити вдома. Відтак, таку проблему вдається вирішити дистанційно.
Пацієнти, яких ми госпіталізуємо в стаціонар, завжди мають весь необхідний перелік досліджень: тести, рентгенографію чи КТ.

– Є випадки, коли людина, яку виписують додому, все ще має потребу у кисні. Як у нас вирішують це?

– Так, це правда. І, на щастя, ми можемо якісно надавати допомогу хворим на COVID-19, яких виписали з лікарні, але вони ще потребують кисню. Мали два свої кисневі концентратори, які в рамках співпраці з нашою лікарнею надавали в користування у ковідне відділення. Приємно, що цього року ми отримали 17 концентраторів від Львівської обласної державної адміністрації. Їх ЛОДА придбала за рахунок коштів «Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров’я». Це дуже важливо для наших пацієнтів, адже таким чином, люди з низькою сатурацією можуть лікуватись чи доліковуватись вдома. Звісно, якщо це не складні випадки.

– Як отримати концентратор?

– Хтось із родичів хворого має звернутися до сімейного лікаря з копією паспорта та випискою з медзакладу, де лікувався пацієнт. Якщо ж людина лікується не у стаціонарі, а вдома – то має бути скерування сімейного лікаря та позитивний результат ПЛР-тесту. Тоді з участю нашого юриста укладається договір на тимчасове користування концентратором.

– Щоденна статистика. Розкажіть нашим читачам про неї?

– Ну, ми тісно співпрацюємо з нашим колишнім Лабораторним центром. Тепер він називається Центр протидії та профілактики захворювань. Ми їм щотижнево даємо списки тих, що одужали, списки померлих. При кожному випадку інфекційного захворювання ми упродовж 4 годин обов’язково даємо екстрене медичне повідомлення про захворювання, в якому чітко вказується дата початку захворювання, який тест, де людина госпіталізована. Вони вносять це в свою систему, ми – в свою. Дані потрапляють у Львів, відтак, у Міністерство охорони здоров’я. Ось так і народжується статистика.

– Тема номер два – вакцинація. Як налагоджували процес і чи задоволені роботою?

– Це окрема історія. Окрема тема. І окрема сторінка 2021 року. Наша кампанія з вакцинації розпочалась з інформування населення. Це дописи у соцмережах, публікації в газеті, розмови на радіо. Сімейні лікарі обдзвонювали своїх пацієнтів. Я спілкувалася з керівниками усіх наших установ. Ми «стукали» до кожного, аби донести інформацію про те, що вакцинація потрібна і безпечна.
Ми зіштовхнулися з різними проблемами. Спочатку всі чекали вакцину, щоби бути здоровими. Коли з’явилась вакцина – з’явилися й різноманітні фейки про чіпи, магніти і «всі вакциновані помруть через 2 роки». Виник такий собі рух антивакцинаторів. Що з цим робили? Тут велику просвітницьку місію мали сімейні лікарі, медики нашої лікарні, які вакцинувались і своїм прикладом привернули довіру пацієнтів.

Перше щеплення наш центр провів 29 березня. Тоді була лише одна вакцина AstraZeneca. Провакцинували 30 людей, серед яких були медики наших первинної та вторинної ланок. Ми раділи, що стартували. Потім усі хотіли Pfizer. Але ця вакцина тоді була доступна лише для певних категорій населення. Коли отримали перших 198 доз Pfizer, то мали освоїти її за 3 дні. Як сьогодні пам’ятаю, що в перший день ми вакцинували до 9 години вечора, а потім до 2 ночі ще все вносили в медичну інформаційну систему. Зараз для кожного є доступні різні вакцини. На вибір.
Були такі часи, коли в день проводили 250-300 щеплень. Це був пік. Звісно, у нас є плани вакцинації. І я тішусь, що ми їх виконуємо.

Але ще більше радію і пишаюсь нашими бригадами, які прагнуть вдосконалюватись та набувати новий досвід. Дуже важливим для нас став досвід роботи у центрах масової вакцинації. Наші медики щепили людей в таких пунктах у Самборі на залізничному вокзалі та у Львові на головному залізничному вокзалі й ТЦ King Cross Leopolis.

Це неоціненний досвід і я безмежно вдячна колегам, що не шкодували своїх сил та часу.
Хочу подякувати також за злагоджену співпрацю у плані проведення вакцинації керівництву громади, старостам та директорам навчальних закладів.

– А чи доступна вакцинація, наприклад, людям з інвалідністю, які не можуть приїхати чи прийти у пункт щеплення?

– Так. Вакцинація доступна усім. Ми створили мобільну бригаду для забору ПЛР-тестів та проведення вакцинації маломобільним групам населення. Ми не обмежились тим, що у кожному населеному пункті, де у нас є амбулаторія, розгорнутий пункт щеплення. Почали їздити у всі села громади. Нема такого населеного пункту, де ми не були. І це дало свій позитивний результат, адже на виїздах мали по 80-100 щеплень в день. Це високий показник.
Звичайно, є люди з інвалідністю, які не можуть прибути в такий пункт у своєму населеному пункті. В таких випадках ми приходимо додому, робимо тест, вимірюємо показники чи вакцинуємо. Були випадки, коли ми їхали спеціально до однієї людини. Бо для нас важливий кожен пацієнт і кожен має право на обстеження чи захист шляхом вакцинації.

– До вас звертаються й за отриманням свідоцтва про вакцинацію. Свого часу в місті годі було знайти жовтий папір. Чи має значення колір сертифікату?

– Це дуже доречне запитання. Бо, насправді, для міжнародного свідоцтва про вакцинацію колір паперу не має значення. І ще одне, таке свідоцтво не має містити QR-коду. QR-код міститься тільки в електронному сертифікаті у порталі «Дія». Ну, і як не дивно, але до нас уже починають приходити по свою тисячу за вакцинацію (посміхається, – авт.). Інколи доводиться пояснювати, що до цього ми не маємо жодного стосунку.

– Якщо відійти від коронавірусу. Про що ватує розповісти?

– Хочу ще розповісти читачам, що у нас працює «Черговий кабінет». Що це таке? Щодня, і навіть у вихідні є черговий лікар. Кабінет працює з понеділка до п’ятниці в літній час до 20 години, в зимовий до 19. На вихідних та в державні свята з 9 до 14 год. Це є 35 кабінет в поліклініці на 1 поверсі. Там пацієнт може отримати всю допомогу яка не є ургентною або екстреною.
Не таємницею є, що тепер багато послуг можна отримати дистанційно. Маю на увазі електронні скерування та рецепти. Цьогоріч додалось ще е-лікарняний. Такі нововведення та модернізація роботи, звісно, мають позитивний аспект. Та не можу не сказати, ще не завжди досконало працює ця електронна система, трапляються збої, тощо. Також це ще й додаткове навантаження на працівників. Та я радію, що нам з колегами таки вдається опановувати ще й такі нові навики.

– На кількох сесійних засіданнях говорили про від’єднання Стрілківської та Хирівської мереж. Як прокоментуєте?

– Місцеві вибори відбулися 26 жовтня 2019 року. Цей перший рік усі спільно вирішили ще бути разом. А вже з травня цього року ми надсилали листи в громади з попередженням, що планується від’єднання. Знаєте, мережа закладів Стрілківської зони була досить розгорнута. Там менша кількість населення, відповідно й менше декларацій. А працівників майже так само, як і у нас, в Старосамбірській громаді. Вони на себе не заробляли. Взагалі, організація медичної допомоги населенню лежить на керівнику громади. В цьому й полягала суть реформи. Мати свої бюджети, свою освіту, медицину.
Щодо Хирівської громади, то лише декілька сіл були і залишаються в нашому складі, як от Скелівка, Гуманець, Райнова, Чаплі, Муроване, Березів, Шумина, Тарнавка. Там понад 90 відсотків декларацій укладені з нашими лікарями. Тому й вирішили ці населені пункти не від’єднувати. Там буде проведена оптимізація відповідно до їхніх доходів.

– Які ставите цілі перед закладом, працівниками та собою?

– Хочемо запровадити систему експертних оцінок, розширювати і вдосконалювати прогресивні методи медичного обслуговування, підвищувати якість сервісу в медичному закладі. Взагалі, сервіс для нас у пріоритеті. Пацієнту має бути безпечно, затишно, комфортно. Звісно, й далі плануємо працювати у просвітницькому напрямку. Бо правдивою є фраза, що хворобі легше запобігти, аніж лікувати. Тому через наші місцеві медіаресурси будемо роз’яснювати, говорити, рекомендувати. Серед планів – організація шкіл здоров’я, впровадження сучасних міжнародних клінічних протоколів діагностики та лікування. Щодо працівників, то я постійно наголошую на пацієнтоорієнтованості. Пацієнт має отримати більше, ніж розраховує. Окрім якісних медичних послуг – привітність та доброзичливість персоналу. Звісно, щоб робота йшла краще має бути мотивація, зокрема й фінансова. І ми працюємо над цим, до прикладу, в цьому році у нас зросла заробітна плата.

– Що можете сказати про свій колектив?

– Про наш колектив я можу говорити багато. Адже все, що ми робимо, – заслуга тісної співпраці, дружності, приємної атмосфери. Для мене дуже цінним є кожен працівник. Усі разом – ми потужна команда. Мені надзвичайно приємно, що наших лікарів нагороджують за їхню сумлінну та відповідальну працю. Зокрема, не можу не згадати про цьогорічні нагороди.

Почесну грамоту Департаменту охорони здоров’я ЛОДА та Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України отримала лікар загальної практики-сімейний лікар АЗПСМ м. Старий Самбір Галина Бонк.

Подякою Департаменту охорони здоров’я ЛОДА та Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України нагороджено лікаря загальної практики-сімейного лікаря АЗПСМ с. Стрілки Оксану Лисак.

Почесною Грамотою Львівської обласної ради нагороджено фельдшера АЗПСМ с. Велика Лінина Марію Марунчак. Щиро дякую усім за відданість професії та роботі.

Сьогодні не можу не згадати й світлої пам’яті Василя Савенка, багаторічного поважного лікаря, який своє життя віддавав лікувальній справі та впроваджував сімейну медицину на наших теренах. Адже те, що маємо сьогодні – досягнення, дружній колектив, професійність та відповідальність у роботі, без перебільшення, – заслуга Василя Олексійовича. Він був для нас, наче батько на роботі: строгий, але дуже добрий, навчав, радив, підтримував, заслужено сварив. Пам’ятаємо й шануємо нашого Савенка.