15 Квітня, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Без батька залишився маленький син: у Кобло похоронили Андрія Слопака

Поширити

Сьогодні, 7 липня, у велике християнське свято свято Різдва Івана Хрестителя, дрібними сльозами плакало на Старосамбірщині небо. Бо Герой Андрій Слопак з села Кобло, який загинув у бою з російськими окупантами, останньою земною дорогою повертався до рідного дому. Краяни вдячно вклякали на коліна, коли скорботний кортеж проїжджав населеними пунктами.

Йому лише 31. Назавжди. У нього молода дружина. У нього синочок, якого вітали б незабаром лише з другим днем народження, Тимофійко зростатиме й знатиме, що тато загинув за Україну.

Андрій захищав Україну і в 2014 році. Коли росія почала повномасштабну війну, мав за обов’язок захищати державу. Служив на Запорізькому напрямку в саперному підрозділі (інженерно-саперного батальйону військової частини А3817). Його підрозділ виконував завдання в зоні бойових дій: мінування на лінії зіткнення та розмінування звільнених територій. Помер у лікарні в Києві від важкого поранення 4 липня 2023 року.

Очолив чин похорону  отець Андрій Зворський. Про відвагу і жертовний подвиг Захисника, про його мужність і любов до ближнього та України говорили у своїх проповідях і священники Іван Циквас зі Страшевич та отець Роман Гудз, виходець зі Страшевич.

Останньою дорогою за побратимом, другом, однокласником, односельчанином йшла велелюдна колона – від малого до старого.  

Похоронили Андрія  з усіма військовими почестями. Дружині Марті вручили державний прапор та пам’ятний лист від Президента. Військові тричі просалютували. Відтак, над домовиною Небесного Героя скорботна громада виконала Державний Гімн.

«Він був частим гостем у нашій хаті, бо товаришував з братом. З дитинства був цікавим до всього, міг  знайти спільну мову і з ровесниками, і дорослими. Чесним був і справедливим.  Мав надзвичайне почуття гумору. Там, де був Андрій, завжди було весело. Був дуже надійним, добрим і щирим другом, завжди готовим прийти на допомогу. В будь-який час доби двері його хати були завжди відчинені для всіх своїх. І в розмові з моїм братом Віталіком говорив, що страху не має зовсім, навіть коли зовсім поруч ходить смерть… У пам’яті багатьох він назавжди залишиться усміхненим добряком з надзвичайно великим серцем!», – з сумом говорить про односельчанина Інна Кушнір.

Разом з батьками Петром і Галиною, разом з дружиною Мартою та синочком Тимофійком сумує все село Кобло, сумує весь Страшевицький старостинський округ та вся Старосамбірська громада. Бо це наша спільна втрата.

Світлини Іванни Фарило

Ваш Голос Прикарпаття