10 липня спільно з волонтеркою Зоряною Гриб запустили збір на тепловізійний приціл для нашого земляка, захисника Романа Кільгана з Лаврова. Від початку збору до моменту вручення пройшло трішки більше місяця. Здається, небагато часу. Але поки ми збирали кошти, Роман кілька разів виїжджав на нульові позиції, знищував ворогів і навіть отримав поранення та пролікувався.
Роману 44 роки. За освітою психолог логопед, а також навчався у Самбірському культосвітньому училищі. Деякий час чоловік працював вихователем у Лаврівському будинку-інтернаті. Незадовго до повномасштабного вторгнення почав їздити на заробітки за кордон. Саме за кордоном його й застали страшні новини з України. Чоловік вирішив, що не може просто сидіти й заробляти гроші на чужині, коли його країна в такій небезпеці. У квітні повернувся додому.
«Війна застала мене в Польщі. Я бачив, як поляки йдуть добровольцями захищати Україну. Я відчував їхній бойовий настрій. То як, я – українець – міг у цей час залишитись там, заробляти собі гроші й байдуже спостерігати? Ні, це не правильно. Тому в квітні повернувся на батьківщину й добровольцем пішов до війська. Це був мій свідомий вибір. Не шкодую. Зараз я там, де маю бути, де потрібен найбільше», – розповів Роман.
Воїн захищає Україну на Кремінському напрямку в складі 42 окремої механізованої бригади. Кулеметник. Аби краще бачити й ліквідовувати ворогів Роману був потрібен тепловізійний приціл. Приємно, що до його купівлі долучилось багато земляків: кошти скидали знайомі й незнайомі люди, діти проводили танцювальний концерт, а у старостинському окрузі оголосили окремий збір й кошти передали на приціл.
Поспілкуватись з військовим, коли він був на передовій, не було нормальної можливості. Але після поранення воїн на декілька днів приїхав додому, у Лаврів. Відтак, мали змогу вручити йому приціл особисто. Сьогодні, 15 серпня, Роман Кільган завітав до нашої редакції. Розповів багато. Але більшість залишиться наразі неопублікованим.
«Я колись служив у армії в Донецьку. І подумати не міг, що тепер тут доведеться воювати. Записався добровольцем до війська ще на початку війни, в 2014 році. Але так складались обставини, що на війну потрапив тільки зараз. Розумієте – це в крові. Захист держави – наш обов’язок», – каже Роман.
Під час одного з виїздів на позиції Роман отримав осколкове поранення рук. Розповідає про цей випадок небагато. Але каже, що поранений – це живий. І, дякувати Богу.
«Знаєте, коли їдемо на позиції – сприймаємо це як поїздку в одну сторону. Тільки Бог вирішує, хто з нас повернеться. Ми були на позиціях. Працювала ворожа арта. Приліт. Капітан виводив нас – поранених. Казав, що не кине. Мусить бути з нами. Нас він вивів. Сам, на жаль, загинув…», – пригадує воїн.
Роман розповідає, що усі на війні багато та щиро моляться. І навіть місцеві люди просять: «научітє нас так малітса». Бо молитва береже.
Воїн Роман Кільган сьогодні вдячний Богу за все. Вдячний кожному, хто долучився до збору на тепловізійний приціл. Вдячні й ми за те, що не стоїте осторонь. Вдячні Роману за захист. Віримо в нашу перемогу. Тільки спільними зусиллями, спільною працею війська й тилу поборемо цю нечисть і переможемо.
Ще у цій категорії
У Тершові провели в останню путь загиблого на війні Сергія Гривнака
«Контінентал» запускає грантову програму для розвитку дитячого та юнацького спорту «Грант, на старт!»
«Контінентал» оголошує прийом заявок від громад на конкурс малих грантів для реалізації локальних проєктів у форматі корпоративного волонтерства