Марія КУЗЬМИН
Михайло Николин – пластун. Цей хлопець належить до найчисельнішої в Україні організації, історія якої сягає понад сотню літ. Свого часу пластуни були у складі Легіону українських Січових Стрільців, Української галицької армії, Української повстанської армії. Вони стали учасниками оборони Львова під час Листопадового зриву… Серед пластунів багато активної молоді, які творили і творять уже новітню історію.
У Михайла Николина зі Старого Самбора, як і в усіх українців, дата 24 лютого розділила життя на «до» і «після».
«Після» – він уже 71 день на війні. У складі 103 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ виконує завдання на сході України.
«До» – серед своїх особистих справ Михайло знаходив можливість, не шкодуючи власного часу, приділяти увагу вихованню дітей у Пласті. Це той випадок, коли молодь Старого Самбора завдяки своєму наставнику буде мати багато яскравих спогадів з дитинства та юності. Разом таборували, ходили в походи, проводили Андріївські вечорниці, зустрічали новий рік, адаптували наші звичаї на сучасний лад – до прикладу, обливаний понеділок. І, звісно, окрім прямої мети всіх заходів – здорового дозвілля молоді, все це мало глибше і перспективніше значення: любов до України!
На чільне місце Михайло ставив й інше завдання – любов до ближнього. Взимку разом із пластунами збирали подарунки для дітей і дорослих, які потребують особливої опіки, щоб передати їм від Святого Миколая. Це Михайло, почасти сам варив, паяв, майстрував – зокрема лампадки, в яких передають Вифлеємський Вогонь Миру. Згодом їх продавали, а виручені кошти скеровували на благодійність.
Михайло знає, що всі ці справи з молоддю Старого Самбора він продовжить, як і реалізує всі свої власні мрії та плани. Але, перш за все, у вільній від москаля Україні, а її треба захищати. Тому цей хлопець узяв до рук зброю.
«Найбільше орки бояться і ненавидять тих, хто воює під червоно-чорним знаменом», – розповідав нам в одному з інтерв’ю у 2015 році учасник АТО зі Старого Самбора. Сьогодні ми маємо світлину, як Михайло вдягає на плечі прапор української визвольної боротьби і дуже сумлінно виконує свої завдання.
А про Михайлову відповідальність у війську нам розповів інший захисник. Який боронив Україну з 2014 року, а тепер у цій же бригаді, що й герой цієї публікації.
«Я здивувався, коли побачив сина нашого священника. Подумав, що він тут робить?.. Я ще більше дивуюся, як він це щиро та відповідально робить. Його служба вартує поваги», – почули ми телефоном з передової.
Так, Михайло зі священичої родини. Його тато – отець-декан Старосамбірського деканату УГКЦ, сіє зерна віри у серця людей, гуртує і мобілізує воїнів духовного фронту. Мама Оксана, окрім звичних своїх родинних і професійних обов’язків, пече смаколики для захисників. У часі війни родина прихистила вимушено переселених людей.
Брат Маркіян – відмінний ерудит, цьогорічний випускник.
Брат Володимир і сестра Соломія волонтерять.
Про кожного можна розповідати багато сюжетних ліній. А разом – вони міцна сім’я великої непереможної української родини.
Днями Соломія розмістила в соцмережах оголошення про збір коштів на тепловізор для брата.
«Михайло завжди організовує для нашого містечка казку, яка багатьом видається неможливою для реалізації. Якщо він щось запланував, то хто б там що не казав, він має втілити свій “нереальний” план в життя. А зараз мій братик вже 69 днів на сході України. І мені потрібна ваша допомога зі збором коштів на тепловізор і інше технічне устаткування для його батальйону.
Перемога України залежить і від того, як багато Ми робимо для цього. І якщо кожен зробить хоча б невеличкий внесок, це принесе врешті результат. Не будьмо байдужими! Даймо сили нашим захисникам стояти до перемоги! Ми – сила! А сила у єдності!», – написала Соломія.
Михайло Николин – один з мільйонів Українців. Абсолютно різних. Та об’єднує їх одне: любов до України.
Долучаймось до перемоги і ми, як можемо.
Реквізити для допомоги:
Приват банк: 4149629351058730
Monobank: 5375411505863402
Банка Mono: https://send.monobank.ua/jar/4vGSbz54kq
PayPal: soljamia@gmail.com
Ще у цій категорії
Воїна зі Страшевич посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня
Два серця, єднані війною: історія кохання на тлі українського спротиву
Віктор Чігірінов з Донеччини свій біль виливає на папір