Лідію Тиховліз, Богдана Жидика, Михайла Храпка, Василя Сольчаника, Антона Добрянського, Павла Леха, Богдана Пашовича, Віру Сороку, Юрія Зачка у день відзначення 30-річчя Незалежності України міський голова Старого Самбора Ігор Трухим нагородив пам’ятною
медаллю з нагоди святкування ювілейного дня Незалежності України. Коротку історію кожного розповімо читачам у наших публікаціях. Сьогодні про Василя Сольчаника
«Старий Самбір – місто моє дороге», – так каже про старовинне містечко над Дністром, з часу першої писемної згадки про яке минуло 950 років, Василь Сольчаник, якому минуло уже 87 років. Він навіть про це писав неодноразово у пресі, має зібраний матеріал про культуру, спорт, освіту і взагалі про людей Старого Самбора.
Народився тут, на Затиллі. У маленькій хатинці, де не було підлоги, а жили там три сім’ї. Часто дуже багато людей збиралися і розказували про життя-буття: татаро-монгольське іго, яке спалило старосамбірську церкву; про мадярів, які за Австро-Угорщини вішали людей на площі Ринок, бо вірили російському царю; про фашистську Німеччину, за часів якої збирали «контингент» (продукти від людей).
Нелегко було старосамбірянам і за совітів – маскалі вчили дітей у 8-10 класах за гроші…
«Я слухав з дитинства багато історій і хотів усі правдиві факти доносити своїм землякам, пішов вчитися на історика. Коли вчителював у Тершові (15 років, з 1958), написав про село до «Енциклопедії міст і сіл Львівської області». Однак жодного слова про історію Спаса, Тершова, де був Замок князя Лева і три роки він там жив, у виданні немає. Цензура викреслила з мого дослідження ці факти», – розповідає пан Василь.
Свій особистий внесок в історію Старого Самбора і України загалом Василь Сольчаник вважає скромним, проте відчував, що саме це мав робити. Навчати дітей: історії, гри у шахи. Займався футболом, був учасником хорової капели «Дністер». Ще й працює на громадських засадах головою наглядової ради Всеукраїнського об’єднання ветеранів.
«Я щасливий, що дожився тих літ, що Україна стала незалежною і їй вже 30 років. Мені приємно, що за останні роки місто стало дуже красивим, вулиці, сквери. Я хочу, щоб в нашому Старому Самборі жили щасливо і заможно молоді люди. А наше місто – то частинка України».
Ще у цій категорії
Воїнів Володимира Волошина, Ігоря Сабару та Євгена Рижія посмертно нагородили орденами
Богдан Тихоцький: «Найприємніші моменти на фронті – коли всі побратими повертаються із завдань живими»
Онук зв’язкової ОУН Лідії Тиховліз боронить Україну на Авдіївському напрямку