Вишивані роботи Ірини Маковської наповнені любов’ю до Бога, дітей та України

Ірина Маковська – багаторічна керівниця дошкільної установи Старого Самбора «Дзвіночок». У вересні виповниться 50 років, як вона працює з маленькими українцями. Тепер Ірина Ярославівна – методистка дитячого садочка № 2. Попри професійні та родинні справи має жінка особливе заняття на дозвіллі – мерижити візерунки хрестиком та бісером на тканині. А в них проглядається велика любов до Бога та дітей.

До Дня вишиванки, 16 травня, у Старосамбірській публічній  бібліотеці організували арт-зустріч з Іриною Маковською «Світ рукотворної краси».  На виставці експонувались Ікони Ісуса Христа, Ікони Божої Матері, розмаїті ангели, чарівні жіночі силуети «Сікстинська Мадонна», «Мадонна з Немовлям» і «Мона Ліза» за мотивами картин італійського художника Леонардо да Вінчі, картини виконанні у японському стилі, червоні маки, ромашки й яскраві сині волошки та багато інших картин.

Пані Ірина поділилась спогадом про те, як картина «Шоколадниця» за мотивами однойменної картини швейцарського художника Ліотара потрапила до Польщі.

Надбанням церкви у селі Завадка стали два образи «Матір Божа Почаївська» та «Ісус Христос стукає в двері». Є її ікони і в храмі Святого Миколая в Старому Самборі.

У щирій та приємній атмосфері гості заходу довідались, як народжуються ідеї, чому і коли вишивальниця почала займатися цим одвічним українським ремеслом, яке корінням сягає у глибину віків.

«Дехто відразу навіть й не збагнув, що картини не намальовані, а виконані ниткою за допомогою голки та вмілих рук вишивальниці. Як зізналася присутнім пані Ірина, що коли вона тільки задумує свою вишивку й шукає приємний серцю сюжет, уже тоді закохується в цю творчу роботу, й у кожен стібок вкладає часточку душі», – розповідає Людмила Сольчаник, директорка Старосамбірської публічної бібліотеки.

А вишила Ірина Маковська біля сотні картин різних форматів і за різноманітними сюжетами. Зазвичай, свої вишиті картини вона роздаровує своїм рідним та на ювілеї своїх друзів.

Яскравим забарвленням арт-зустрічі були пісні у виконанні працівників Центру культури та дозвілля  Михайла Дякуна, Володимира Маланяка та Івана Котовського.

Зі словами вдячності за таку працю, за вишиту для нього картину «Мона Ліза» подякував син Сергій.

Начальник відділу культури, молоді, спорту та туризму Ігор Піхо та директорка Старосамбірської публічної бібліотеки Людмила Сольчаник побажали майстрині вишивати на втіху собі та на радість людям, одержувати море задоволення від процесу та результату, а також кинули у Всесвіт думку, що такі гарні роботи вартує показувати у Львові чи навіть у Луврі.

«Я собі вишиваю та й вишиваю і не замислююся, що мої роботи приносять радість іншим. Я щиро вдячна працівникам бібліотеки. Зізнаюся, перед подією хвилювалася, не спала. Все пройшло дуже гарно. Дівчата все гарно організували, вдало та творчо продумали різні деталі, показали людям відеопрезентацію моїх картин, які я не привезла. Мені було дуже приємно чути теплі відгуки людей. Знаєте, я почала вишивати у пізньому віці, в 45 років, але розумію, що моя душа визріла до того, щоб я це наше ремесло підтримувала і передавала майбутнім поколінням», – ділиться враженнями Ірина Маковська.

А ми зазначимо, що Старосамбірська публічна бібліотека – це простір, який гуртує навколо себе людей різного віку. Особливо полюбився заклад дітям, адже вони там почуваються дуже комфотно. Нагадаємо, у Старосамбірській бібліотеці у березні відкрили сучасний інноваційний простір для нових можливостей, до якого залюбки приходять відвідувачі.

Світлини Софії Янчак