Сьогодні, 16 лютого, в Україні вдруге відзначають День єднання. Нове свято оголосив Президент минулого року через заяви, що саме цього дня розпочнеться повномасштабне російське вторгнення.
24 лютого 2022 року росія здійснила на нашу державу повномасштабну атаку. Але плани зламати нас за три дні виявилися марними. Бо ми – єдині! За цей важкий і болючий рік сотні, тисячі прикладів єднання допомагали Україні вистояти. Частиною нескореної України стала і наша Старосамбірщина.
Про приклади допомоги автомобілями, дронами, тепловізорами чи іншими дорогими речами для фронту ми писали у своїх публікаціях не раз. Сьогодні ж розповімо кілька фактів єднання з намірами підтримати земляків, які боронять українську землю. Щоб підняти бойовий дух та настрій бійця, потрібне й емоційне щире єднання та навіть не дуже коштовні речі.
Ми, працівники редакції, за кілька місяців війни бачили дуже багато прикладів, як звичайні люди передавали нашим воїнам не лише приємні й потрібні подарунки, а частинку свого серця, поваги й уваги та вдячності.
До прикладу, у селі Волошиново Люба Віщур, Леся Джох та Дарія Багній в’язали шкарпетки. Двічі їх передавали до редакції. А ми ж і землякам, які були на кортоких відпустках вдома передавали і на фронт.
Юрій Качалуп – волонтер, який повернувся з фронту, розповідав, що дитячі малюнки, вязані шкарпетки і ключі для ремонту автомобілів розібрали «на ура».
Власне, ми бачили щиру реакцію військових, коли передаємо їм тепло сердець від земляків.
Школярка Віка Вітвіцька, старшокласниця Стрільбицької школи придбала для воїнів одноразові душики. У набір входить одноразова гупка з дерматологічним гелем та комплект з рушничком і водою. Це дуже корисна й потрібна річ! Така молодь – надихає! Захоплюємося молоддю, яка різними шляхами міркує, як наблизити перемогу.
Особливо зворушують факти, коли до збірки для фронту долучаються люди, яких з дому вигнала війна. Неодноразово до редакції приходили пані Галина з Миколаєва пані Катерина і пан Олександр, яких окупанти вигнали з рідного Бердянська. Ці люди твердо вірять, що завдяки ЗСУ вони повернуться до рідних домівок.
«Візьміть, рідкі зупи на фронті дуже потрібні. Я своєму не можу передати, він у Бахмуті. Наразі туди ніхто не їде. А мені з Німеччини передала Ярина Щербан», – ставлячи ящик з банками, каже Надія.
Перед черговою відправкою на фронт до нас завітали педагоги з Великосілля. Два ящики окопних свічок та дитячі малюнки принесли Марія Горик та Наталя Кілик.
«Знаєте, у мене другий клас, але вони з великою усвідомленістю сприймають те, що роблять. Вони замислюються і стають уважними, коли малюють, вирізають, розмальовують», – розповідає Марія Горик.
Перед святом Стрітення у нас був порожній від ящиків кабінет. Цього ж дня зателефонували з Бусовиська. Жителі села під крилом школи та Народного дому виготовили 250 окопних свічок. Уже наступного дня ми довідались, що для батальйону воїна з Великосілля потрібні свічки. Передамо! Бо єднання – це одна із дуже могутніх видів зброї. І українці нею вправно володіють!
Це лише частиночка фактів, про які нагадали світлини в гаджеті, а ми ж повідомляємо, що у редакції діє постійний збір для воїнів. Усе, що жертвуєте з любов’ю для ЗСУ, є маленькими набоями у боротьбі з жорстоким ворогом.
Ще у цій категорії
Останній бій «Святий» прийняв під Бахмутом: рідні просять підписати петицію
Диво Господнє у Старій Ропі: у пожежі не згоріла цінна реліквія
Святий Миколай був щедрим: кого обдарував у Старосамбірській громаді