27 Листопада, 2022

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Місце, де спочивають творці історії: які українські Герої поховані на Старосамбірському цвинтарі

Поширити

«Хлопці, підемо, боротися будемо за Україну, за вільнії права держави», – лунала пісня у виконанні церковного хору «Дзвони Старого Міста», чисельна громадськість Старого Самбора співала разом з хором.

Текст підготований “Вашим Голосом Прикарпаття” в рамках конкурсу платформи пам’яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

У Старому Самборі є особливе місце, яке поєднує минуле й сьогодення. Тут спочивають Герої, які віддали за Україну найцінніше – життя.

14 жовтня, у свято Покрови Пресвятої Богородиці, в двісті тридцять четверту добу героїчного протистояння нашої нації російському широкомасштабному вторгненню, коли український народ вітає і дякує усім Захисникам і Захисницям України, на місцевому цвинтарі зібралися кілька  сотень старосамбірян. Тим, хто чинив безстрашний спротив жорстоким російським вбивцям і поповнив лави небесного воїнства, земляки творили молитовну пам’ять.

Поруч з могилами, де спочивають повстанці, та полеглий Герой Небесної сотні Богдан Сольчаник, з часу повномасштабного вторгнення хоронили ще трьох Героїв, яких вбила росія.

Ці свіжі ще могили військові та школярі Старого Самбора вкрили 30-метровим стягом, який несли разом з процесією від храму Святого Миколая до могил Героїв. Священники відслужили поминальну відправу.

8 березня 2022 року в Старому Самборі похоронили   юного Героя російсько-української війни Олега Турянського. Він загинув 26 лютого внаслідок обстрілу російською армією міста Києва. Був студентом військового вищого навчального закладу.

«Йому не було навіть повних вісімнадцять. То велике горе для всього міста, не лише родини. Хлопець народився у Старому Самборі. Його батьки – старосамбіряни. Коли Олежику було три рочки переїхали на Чернігівщину. Туди скерували тата, військового. Був єдиним сином у батьків. Закінчив Чернігівський військовий ліцей, став студентом військового інституту Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. Хлопця хоронили без батьків: мама була в окупації на Чернігівщині, а батько виконував бойові завдання на Київщині. Яке ж то горе, єдину кровинку забрала війна», – з сумом розповідає старосамбірянка Марія.

27 березня 2022 року, у Хрестопоклонну  неділю, старосамбіряни провели в останню земну путь свого земляка, сорокарічного Сергія Беспалова-Щербана. Чоловік загинув у боях з російськими окупантами, відстоюючи Україну на Маріупольському напрямку.

«На третій день після повномасштабного вторгнення Сергій  пішов на військкомат. Вважав це за обов’язок. Він вже мав військовий досвід, у 2014-16 роках служив в АТО. У Сергія залишився 12-річний хлопчик, якого батько виховував сам, без дружини, з мамою. Для Сергія близькою була цитати Сковороди «Ми переможемо лише тоді, коли усвідомимо, що за Україну треба не вмирати, а вбивати». Ми будемо це робити – за Україну і за Сергія», – розповідає про полеглого побратим Руслан.

21 вересня, у Різдво Пресвятої Богородиці, в Старому Самборі провели в останню земну путь вбитого росією Захисника Василя Пелиша, якого знала вся Європа. Йому в російському полоні у 2014 році москалі відрубали руку, бо на ній було татуювання тризуба. Коли почалася повномасштабна війна, він добровільно пішов у один з київських військкоматів та знову став до лав ЗСУ. Помер у військовому госпіталі в Дніпрі 18 вересня. За день до смерті отримав поранення на Донеччині, підвозячи необхідні речі для побратимів з другої лінії фронту на першу.

Я був з ним у Страсбурзі, на засіданні Ради Європи. Він не мав руки, але мав вогонь в очах, який не дасть закути в кайдани Україну. Василь з 2014 року промовляв світу про те, що росія – це імперія зла, свідчив не раз про це на міжнародній арені. Я добре знав цього хлопця. Дякую мамі Тетяні, що вдихнула в його серце дух віри, справедливості, патріотизму», – каже отець Михайло Нискогуз, виходець зі Старосамбірщини, капелан Львівського крайового братства вояків УПА, який душпастирює тепер в Червонограді.

«Сьогодні Святий Покров і ми вдячні тим, хто собою закривав нас, хто віддав за нас і Україну життя. Пам’ятаємо, молимось і переконані, що омріяна Перемога буде! Сьогодні світ питає: хто ви такі? Звідки ви взялися? Чому ви не здаєтеся? Бо – ми з України!!! І у нас тече вільна кров. І це святе місце у Старому Самборі, де похоронені наші славні повстанці і наші новітні герої – Богдан Сольчаник, Олег Турянський, Сергій Беспалов-Щербан, Василь Пелиш – свідчення того, що ми відповідальна частинка нескореної України. За нами правда. З нами Бог. Переможемо!», – сказав до громади отець-декан Михайло Николин.

На завершення заходу до могил героїв від влади та колективів установ міста лягли квіти, усі спільно виконали Державний гімн і з патріотичними піснями під  супровід  духового оркестру  Центру культури і дозвілля Старосамбірської міської ради присутні спускалися з гірки, яка, за висловлюваннями жителів Старого Самбора, стала «місцевою голгофою».

Місце поховання Героїв у Старому Самборі  розташоване трохи відокремлено від загального цвинтаря. До 2014 року там була лише могила воїнів УПА.

Коли на Майдані вбили Богдана Сольчаника, родина вирішила хоронити його поруч. Ніхто не міг подумати, що у 2022 році ми знову хоронитимемо новітніх Героїв. У наступному році хочемо облаштувати спільну могилу повстанців та дорогу до місця поховання Героїв, а родинам полеглих новітніх Героїв відповідно до державної програми буде виділено по 10 тисяч гривень на пам’ятні знаки», – розповідає нашому сайту міський голова Старого Самбора Ігор Трухим.

Ваш Голос Прикарпаття