26 Червня, 2022

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Мав документи в Італію у 2014 році, повернувся з Польщі у 2022: Руслан Пукшин боронить Україну

Поширити

Марія КУЗЬМИН

Старосамбірщина має багато людей, які стали на захист держави, життєві історії яких варто знати. Бо  це нові сторінки боротьби за рідну землю. Сьогодні мова про одного з них – Руслана Пукшина.

Осінь 2014 року. Руслан Пукшин уже мав у руках документи на поїздку на заробітки в Італію. Там його чекали знайомі, які підшукали для нього роботу. Довго розмірковував, чи може у такий складний час покинути Україну. Вирішив – справжні чоловіки мають бути там. А як інакше колись своїм синам він розповідатиме про роки війни, якщо у той час сам був у Італії. Пішов добровільно у військкомат і попросився у лави Збройних сил. Потрапив у 24 механізовану бригаду, яка пережила на своєму шляху дуже багато. Пройшли Кримське, Бахмут, Авдіївку. За Кримське його нагородили орденом «За мужність».

 На початку лютого цього року чоловік поїхав до Польщі на заробітки. Власна справа, яку розпочав, не приносила достатньо заробітку на усі потреби, тому періодично підробляв за кордоном.   Почалася повномасштабна війна – повернувся.  

Між подіями на фронті

Повернувшись із фронту наприкінці 2016 року, Руслан Пукшин добре знав, що таке війна, що вояки тоді ще на завжди були ситі й наділені увагою держави. Він знав усі стежки-дороги війни. Тому в складі волонтерських бригад 5 разів потрапляв на саму передову, привозили захисникам продукти та одяг.

Разом з побратимами заснували “Спілку учасників АТО”. Руслан Пукшин є її активним членом, секретарем спілки. На жаль, такі реалії, що наші захисники воювали за нас, за мирне небо, за спокійні дні і ночі там, а за свої права мусіли воювати тут. І найболючішою для них тоді була проблема земель. Аби отримати те, що належить за законом, доводилося немало часу оббивати пороги. Сам Руслан акт на землю отримував аж два роки. Спілчани разом боролися з “грубістю” водіїв маршруток, разом міркували, як допомагати побратимам, якщо у когось з них проблеми.

Тепер у багатьох навчальних закладах Самбірського району  учні у лице знають захисників “Шустрий”, “Мольфар” та інших. Побратими підтримали ідею Руслана запровадити цікаву практику – проводити у школах уроки патріотичного виховання. Герої сьогодення  розказували школярам  про події новітньої історії, їздили по школах, возили реквізити – військову атрибутику зі зони АТО.

Також на землях, які отримав відповідно до законодавства, почав разом з друзями втілювати ідею створення військово-патріотичного вишколу, де би мали знайомитися з військовими навиками пластуни, учні та була б відкритою територія для екскурсій. За побудовою все б нагадувало зону АТО: блокпост, бліндажі з окопами, вогневий опорний пункт.

І втілив головну мрію – засадив сад, в якому зростає 500 грецьких горіхів, 100 дерев фундука, 500 яблунь. Усе плодоносить. З часом планує переробку. Залучає до роботи також інших військових.  Зареєстрував підприємство «Лан-Кар», займається садівництвом, бджолярством, ландшафтним дизайном.

Війна і Руслан тепер

Захист України у 2014-2016 роках добряче підірвав здоров’я. Далися взнаки важкі бої, зокрема на Бахмуті, Авдіївці. Лікувався у Харківському та Львівському військовому госпіталях. Пережив  понад 10 операцій.

Повернувшись з Польщі записався у тероборону. 

«То є війна і при першій потребі, ми поїдемо туди», – говорив у квітні телефоном.

У наступному телефонному дзвінку повідомив: «Ми далеко від дому, але близько до них».

Ще один телефонний дзвінок:

«Були важкі дні. Не знаю як. Але ми вистояли. Цілі. Стоїмо. Потрохи їх відтісняємо.  Війну треба закінчити. І закінчити перемогою. Раз і назавжди, бо інакше наші діти будуть воювати. Вітання землякам. У нас все добре!», – каже Руслан Пукшин, боєць 103 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Русланом, як і всіма захисниками нашої України, керує одне бажання: “Відстояти! Бо це – наша земля!”. Після війни він буде доглядати сад. Бо цивільна професія сільськогосподарська. Закінчив Стрийський технікум сільського господарства, де вивчав і землеробство, і агрономію, і садівництво, а з діда-прадіда в родині займалися садівництвом. Його сини 14-річний Мирослав і 10-річний Володимир будуть з розповідей батька знати про війну усі деталі. А ще він продовжить проводити вишколи у навчальних закладах.

«Ідеальної України не буде. Якщо ми самі не будемо її створювати. Кожен своєю маленькою справою. Бо в кожного свої мрії і життєві завдання. Але для того треба витовкти москаля», – розмірковує Руслан Пукшин. 

Ваш Голос Прикарпаття