10 Жовтня, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Від футбольного тренера до незламного азовця: історія Назара Білинського зі Старого Самбора

Поширити

Люба КІПОРЕНКО

Центральна площа Старого Самбора. Десятки жвавих, веселих та активних дітей. Це був табір «Веселі канікули з Богом» майже два роки тому. Ранкова руханка під ритмічну музику. З дітьми тоді працював молоденький спортсмен. Така картинка у мене перед очима уже другий день. Не просто так. Адже цей молоденький спортсмен близько року як мужній захисник, незламний воїн 12-ї бригади «Азов». Це старосамбірянин Назар Білинський. Про нього розповідаємо у цій публікації.

Назару в жовтні буде 24. Пластун. Футболіст. «Фізична культура та спорт» – за таким фахом має диплом про вищу освіту. У Старому Самборі він курував ініціативу «Активні парки – Старий Самбір». А також свого часу був тренером юних футболістів. І був тренером – це надто сухо сказано. Адже погодяться і його вихованці, та й їх батьки, що для багатьох був улюбленим та найкращим тренером.

Ми трішки поспілкувалися з батьками вихованців Назара.

«Впевнено можу сказати, що Назар – чудова людина з великим серцем. Він, як ніхто інший, вміє працювати з дітками. Вони як ті курчата біля нього були. Слухали його більше, ніж батьків.  Вмів організувати їх, підтримував завжди. Ми усі просимо Бога, щоб оберігав його », – каже Валентина, мама одного з вихованців Назара Білинського.

Також батьки наголошують на високій професійності у всьому: це і підхід до дитини, організація процесу, спілкування, надання домедичної допомоги, психологічна підтримка у складних випадках і, що головне, Назар завжди вмів постояти за своїх вихованців та команду.

Таким ми знаємо його як спортсмена.

Від листопада минулого року Назар Білинський добровольцем пішов у «Азов». Вибір цієї бригади був свідомим.

«Азов» – це розумне командування, якісна підготовка цивільних людей до військової справи. Тут є свої традиції, на яких побудована бригада. «Азов» – це дисципліна, відповідальність, повага, боєздатність. Тому я й вирішив приєднатися до них», – розповідає Назар.

Разом із побратимами Назар проганяє ворога у найгарячіших точках фронту. І навіть після поранення та перенесеної операції повернувся у стрій. Бо він має свою мету та місію на цій війні.

«На цій війні я, окрім загальноприйнятої мети (здобути перемогу та прогнати ворога з нашої землі) у мене ще є особиста. Моя участь у цій боротьбі – це також помста за троюрідного брата Степана Петрівського, який загинув у День незалежності  2014 року, а також за моїх друзів, яких, на жаль, уже нема з нами», – зізнається Назар.

Допомагають триматися та не втрачати бойового духу Назару його сім’я, кохана дівчина, а також побратими у підрозділі, які «всі вмотивовані нищити нечисть та мотивують цим самим тебе робити те саме».

Назар, звертаючись до земляків із палаючого східного фронту, наголошує на тому, що не маємо права забувати про те, що в країні війна і якщо ми можемо зранку спокійно випити кави, то це тільки завдяки простим хлопцям, які зараз стримують вороже військо.

«Я дуже прошу усіх земляків, друзів, знайомих та незнайомих, не забувайте, що війна йде в країні. Те, що ви можете ходити пити каву і відпочивати з друзями – це заслуга простих хлопців, які не зламали своїх присяг і пішли захищати вас. Тому, якщо немає мотивації чи страшно піти робити те саме, донатьте, збирайте дрони, не будьте осторонь! І не забувай готуватись до гіршого… Займайся спортом, підіть на курси, які повʼязані з військовою справою, читайте про військову справу! Нам з цим ворогом жити і маємо бути свідомі цього та бути готовими. А ще, гортаючи тут іноді стрічку у Фейсбуці, натрапляю на дописи про те, що майданчики не робляться, ще там щось не відновлюють, не встановлюють.  Але ж не в це зараз треба вкладати гроші, дорогі земляки! Якщо фронт провалиться, то на які майданчики ходитиме ваша дитина? В кращому випадку – десь у Польщі чи Чехії. Не робімо помилок тих міст, які вже окуповані. Майданчики, бруківки, клумби, гуляння, лавки – це все після перемоги. Зараз же маємо акумулювати всі зусилля у підтримку фронту», – каже Назар.

А ми ж звертаємось до усіх, аби підтримали збір на автомобіль для Назара Білинського та його побратимів, який запустили пластуни. Вважаємо, що на третьому році війни нема потреби пояснювати, що машина на фронті – це не забаганка. Це мобільність, безпека, часом, і врятовані життя.

Банка тут

Номер картки банки 5375411222014404

PayPal: 1991charity@gmail.com

Ваш Голос Прикарпаття