Третину  молодого віку на війні: в сержантки ЗСУ Марії Ковалик – день народження

Марія КУЗЬМИН

Коли 17-річна Марія Ковалик з Лютовиська закінчила Самбірський фаховий медичний коледж, пішла до військкомату, щоб попроситися до війська. Звісно, її не взяли й порекомендували прийти з мамою, як мінімум через рік. Був 2014 рік.

«Це були початки війни. Очевидно, на моє рішення вплинула смерть друга Ігоря Шубака, який загинув під Маріуполем. Я розуміла, що на війні потрібні  медики і я, дипломований фельдшер, можу допомагати воїнам та послужити Україні», – розповідала.

Марічка слухняно вичекала рік, і як тільки їй виповнилося 18, вона знову з’явилася на військкомат. На запитання: «Де мама?» рішуче відрізала комісару, що вона повнолітня і має право самостійно приймати рішення.

Підписала контракт із Львівським військовим госпіталем терміном до закінчення особливого періоду. У жовтні 2015 року в складі ЗСУ вирушила на Донеччину. Два роки працювала медсестрою сортувально-евакуаційного відділення 66-го Військового мобільного госпіталю міста Покровська.

З березня 2018 року служить у Львівській 80-окремій десантно-штурмовій бригаді. Працюючи бойовою медикинею, знала, що в її роботі часом просто не має місця для емпатії. Бо коли ти мусиш надати пораненим допомогу, то не до балачок. Але ситуації бувають різним. І для медика, який рятує поранених, часто треба бути й психологом. Марічка Ковалик, перебуваючи на військовій службі, вступила у Львівський державний університет внутрішніх справ і здобула фах психолога.

Повномасштабна війна застала Марічку на позиціях. Масштаби її роботи збільшилися в рази. Але вона, стійкий воїн, говорить про них з гордістю, бо не жаліла себе, бо віддавалася роботі сповна.

«Коли до нас привозили поранених, ніхто, звичайно, не цікавився, з ким працюємо – надавали допомогу і все. Важко було, коли воїн загинув. Щоб встановити особу полеглого треба було багато часу і зусиль. Але головним було у нашій бригаді встановити тіло полеглого і повідомити рідним», – пригадувала початки повномасштабної війни Марічка. Вона втрачала побратимів, вона втрачала друзів і колег…

За особисту мужність, відвагу і героїзм при рятуванні людей Марія Ковалик нагороджена Орденом “За мужність ІІІ ст”. Відповідний Указ підписав Президент України у грудні 2022 року.

З цією захисницею журналісти нашого сайту знаються ще з 2019 року. І яким же щастям було зустрітися з нею на позиціях, коли ми з волонтерською допомогою їздили на Донеччину.

Її медичний пункт тоді стояв на Бахмутському напрямку за 17 кілометрів від російських позицій. Дівчина якраз чергувала. Деякий час чекали на зустріч, отримавши голосове у месенджері: «Маю роботу». Розуміємо, що її робота – рятувати поранених. Постріли тут доводилося чути часто…

Спілкування з Марічкою за кавою цього недільного святкового дня було тривале і щире. Марічка, окрім деталей своєї роботи, розповідала про глибокі державницькі речі.

У тендітній і водночас такій мужній дівчині бачимо еліту української сучасної історії. Вона розмірковує про причини війни, вона аналізує сьогодення, вона прогнозує майбуття.

Якщо коротко: причини – ненаситний дикий сусід. Сьогодення  – страшна, підла і цинічна війна на знищення нації. Марічку ж дратує, що серед місцевого населення радянської доби, є такі, що так і не зрозуміли дотепер, хто ж то їх має визволяти, й навіть бувало, у спину воїнам наспівували гімн гнилого союзу. А майбуття – очевидне для Марії Ковалик та її побратимів – перемогти ворога!

Марічка знає, що буде робити після перемоги. Вона роститиме діток і започаткує власну справу, пов’язану з медициною.

Між часом нашої зустрічі на фронті у червні та Днем її народження у Марії Ковалик трапилася дуже приємна подія – вона одружилася!

Сьогодні, 3 вересня, у Марічки Ковалик – день народження. Ми, на своїй інформаційній варті, вважаємо, що про наших захисників і захисниць, яких люблять і поважають у цілому світі, мають знати і краяни. Особливо, коли серед земляків така яскрава воїнка, як Марія Ковалик.

“Дякую Вам за Вашу підтримку, за Вашу дорпомогу, за безцінну працю. Без Вас ми б не мали стільки сили та волі для боротьби! Разом ми поборемо диявола, який прийшов на нашу землю! Та здобудемо Перемогу і повну незалежність. Разом ми сила та єдність! Ми нація сміливих людей з великим серцем. Марічка “Відьма”. 80 ОДШБ 1 МП 4.06.2023 р.“, – такий запис лишила ця воїнка світла нам на згадку. Для росіян вона – відьма, для нас – земний ангел, що носить піксель.

Дякуємо Марічко, Вітаємо Тебе, наша хоробра захиснице, з Днем народження! Дякуємо за Твою любов до України промовистими справами! Хай всі твої мрії здійсняться! Хай береже Господь і вірний ангел буде завжди поруч.