Карпатські краєвиди, чисте повітря і омріяна тиша, яку так рідко вдається почути вдома. Цього літа Старосамбірська громада стала безпечним прихистком та місцем сили для учасників президентської ініціативи «Карпатська зміна». Наш край гостинно приймає тих, чиє дитинство безжально обірвала війна: дітей із прифронтових регіонів, синів і доньок наших захисників-героїв та тих, кому довелося залишити рідні домівки через окупацію. Як минають таборові будні під мирним небом Галичини у відпочинковому комплексі «Saltzbork» — у нашому репортажі.
Сучасний дитячий табір — це чітко налагоджений механізм, де кожна година розписана з користю для дітей. Особливо зараз, коли на «Карпатську зміну» до комплексу Saltzbork з’їхалися хлопці та дівчата з різних куточків України — Харківщини, Сумщини, Києва, а також діти-переселенці з тимчасово окупованого Лисичанська, які наразі знайшли прихисток на Львівщині. Для багатьох із них цей відпочинок — довгоочікувана можливість емоційно розвантажитися.
Одного дня ми вирішили провести час разом із таборувальниками. Нашим гідом мальовничим куточком Старосамбірщини була вожата Ольга. Тож як же минає день у таборі?
Ранок: енергійний старт
Усе починається о 07:30. Прокидаються діти організовано, по загонах. Загін — це сталий колектив до 25 осіб, тому уся логістика продумана до дрібниць. Наприклад, щоб уникнути черг у їдальні, старші загони прокидаються і йдуть на сніданок трохи швидше. Молодших будять дещо пізніше — відповідно, і снідають вони у другу зміну. Але перед тим, як сісти за столи, — обов’язкова спільна ранкова руханка на свіжому повітрі, яка задає бадьорий темп на весь день.
Перша половина дня: спорт, драйв та екскурсії
Одразу після сніданку починається час великої активності. До прикладу, діти або йдуть на профільні гуртки, де розписують гіпсові фігурки чи екоторбинки, або грають у настільні ігри. Якщо погода сонячна й тепла, табір оживає наповну: діти вирушають у басейн чи аквапарк, або ж відпочивають у закритому SPA.
Для любителів спорту діє футбольний гурток, а для найсміливіших — екстремальна «Лазанка» (мотузковий парк). Проходити її складно, але вихователі з гордістю кажуть: діти чудово справляються і вчаться долати власні страхи.
«Мені дуже тут подобається. Я вже був у різних таборах, але тут особливо класно: є басейн, футбол, лазанка, різні розваги. Дуже подобається, що тут різна і смачна їжа», – каже Матвій з Харкова.
Крім того, перша половина дня — це час для великих мандрівок. Кожен загін обов’язково їздить на екскурсії. До прикладу, діти досліджують скелі середньовічної Тустані, піднімаються на гору Острогірка, відвідують історичну Вежу пам’яті та Лаврівський монастир.
Пообідній спокій та психосоціальна підтримка
О 13:00 табір знову збирається в їдальні на обід (так само у дві зміни). Після насиченого ранку настає час для відновлення сил — з 15:30 до 16:30 триває «тиха година», коли діти відпочивають у своїх кімнатах.
Відтак активності продовжуються, але до спорту та розваг додається надважливий елемент — психосоціальна підтримка. З дітьми працює професійний психолог. Використовуючи різні терапевтичні методики, фахівець допомагає дітям подолати стрес, згуртуватися, розкритися та адаптуватися в команді.
Вечір: творчість і тематичні свята
Вечеря стартує о 18:00, а далі починається найяскравіша частина дня, яка повністю залежить від обраної на сьогодні тематики.
Кожен день у таборі — особливий. Це може бути День народів світу, до якого діти готуються заздалегідь: малюють плакати про обрану країну, шукають цікаві факти, готують костюми й розучують національні танці. Може бути захопливий День квесту, коли весь табір перетворюється на майданчик для розгадування таємниць. А також «День талантів», «Містер та Місіс табір», «День блогера», «З Україною в серці», «День гумору» або «День навпаки», де діти та вожаті міняються ролями.
Якщо ж увечері немає великого концерту чи виступів, підлітки мають вибір: відірватися наповну на таборовій дискотеці або ж затишно провести час у кінотеатрі за переглядом фільму чи мультфільму.
О 22:00 у таборі оголошують відбій.
За лаштунками зміни: пряма мова серця
Директорка табору «Карпатська зміна» Галина Геча розповідає про відпочинок щиро та емоційно. Перш за все, пані Галина гордиться щирим здивуванням батьків і дітей, які приїжджають і в один голос кажуть: «Ми не вірили, що тут усе так само красиво, як на картинці!». Та найважливіше сьогодні — це спокій і безпека.
«Слава Богу, тут немає постійних повітряних тривог. Наша команда доклала максимум зусиль, аби діти нарешті змогли психологічно розвантажитися, «не смикатися» й бодай на якийсь час відірватися від нашої важкої воєнної реальності. Програма відпочинку неймовірно насичена і усім цим драйвом управляє молода й красива команда вожатих, які перебувають із підлітками на одній хвилі, тому діти їх обожнюють і слухають з першого слова. Ну і який же відпочинок без смачної їжі? Харчування тут просто суперове, а традиційні українські вареники йдуть у дітей просто на ура», – наголошує Галина Михайлівна.
Більше ніж відпочинок: світло, яке грітиме у найтемніші часи
У підсумку виходить дуже цілісна й затишна картина: це простір, де дитяча радість, передкарпатська природа та турбота дорослих поєдналися, щоб подарувати малечі справжнє, безпечне літо. Цей табір — не лише вдало організоване дозвілля, а глибокий, комплексний і тонко продуманий проєкт, де кожна деталь працює на зцілення дитячих душ. Організатори поставили собі за мету не тільки сховати малечу від сирен, а й відкрити для них усю велич, красу та ідентичність нашого Прикарпатського краю, закохати в українське слово, пісню та традицію.
Особливу увагу проєкту засвідчив і візит почесних гостей. Очільник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький та начальник управління молоді та спорту Львівської ОВА Роман Хім’як особисто приїжджали і на урочисте відкриття, і на закриття зміни. Посадовці не просто інспектували локацію — вони спілкувалися з дітьми, підтримували їх та підкреслювали, що турбота про це покоління є сьогодні нашим спільним національним обов’язком.
А щоб таборові будні залишили по собі справжній культурний та емоційний вибух, до дітей запрошували відомих українських артистів. Живе спілкування із зірками, якісна сучасна українська музика та щирі обійми додали таборувальникам відчуття того, що вони — частина великої, сильної та талановитої нації.
«Дуже пишаюсь, що саме наша громада має за честь втілювати ініціативу Президента та оздоровлювати діточок, які сьогодні цього потребують найбільше. Ці два тижні – час неймовірної концентрації змісту та любові. Любові до дітей, які, на жаль, надто рано дізналися, що таке війна: синів і доньок наших відважних захисників-героїв, дітей рятувальників, які щодня тримають свій тиловий фронт, та малечі, яка на власні очі бачила жахіття обстрілів. Два тижні — це короткий термін, проте ефект від неї, віримо, — довготривалий. Адже діти везуть додому тепло прикарпатського сонця і світло людської турботи. Світло, яке не згасне в їхніх серцях і грітиме їх своєю вірою та надією ще дуже довго — щонайменше до наступних мирних канікул», – каже старосамбірський міський голова Ігор Трухим.
Організація відпочинку такого масштабу — це, насамперед, про колосальну відповідальність та високі управлінські стандарти. За кожним безпечним простором, якісним сервісом і щирою дитячою посмішкою стоїть чітко налагоджена робота великої команди.
У випадку відпочинкового комплексу Saltzbork – за складним процесом стоїть підприємниця Любов Басараб. Завдяки її особистій залученості та щирому підходу, відпочинковий комплекс став справжнім осередком безпеки й радості для дітей.
Проєкт пані Любові — це значно більше, ніж просто успішний бізнес. Це і розвиток регіону: створення нових робочих місць та підтримка місцевої інфраструктури.
І, звісно, соціальна місія: у цей складний воєнний час комплекс став важливим простором для психологічного відновлення та реабілітації сотень людей.
Бажаємо пані Любові та її команді розвитку й нових професійних успіхів. Коли бізнес має таке глибоке соціальне підґрунтя, він стає надійною опорою для всієї громади.
Марія КУЗЬМИН. Люба КІПОРЕНКО.
Ще у цій категорії
Село Біличі вкрилося скорботою: громада попрощалася з воїном Сергієм Задільським
Торт без іменинника: Герою Івану Макару виповнилося б 38
Недоспівана пісня мужності: Андрія Стецика хоронили у день, коли йому мало виповнитися 45