Недоспівана пісня мужності: Андрія Стецика хоронили у день, коли йому мало виповнитися 45

Кажуть, Бог забирає найкращих, але коли смерть вириває людину за крок до її особистого ювілею, цей біль стає нестерпним. У Страшевичах громада провела в останню путь воїна-захисника 79 десантно-штурмової бригади Андрія Стецика. Його хоронили у День народження, коли мало виповнитись 45. Замість святкових вітань звучала заупокійна молитва, а замість дарунків — квіти квіти на могилу. Життя Андрія було справжнім прикладом самопожертви, стійкості та неймовірної любові до ближніх.

Доля випробовувала Андрія на міцність із самої юності. Коли Андрію було 17 років – став сиротою. Хлопець узяв на себе величезну відповідальність — став опорою і фактично батьком для трьох своїх сестер та брата. Найменшій сестричці тоді виповнилося лише два рочки.

Згодом, у 22 роки, він створив власну міцну родину. Відтак, став щасливим батьком трьох дітей. Він встигав усе: працював на заводі, здобував освіту на заочному відділенні у Дрогобицькому механічному технікумі та дбав про добробут великої сім’ї.

Коли розпочалась повномасштабна війна, Андрій перебував за кордоном. Перед ним, як і перед багатьма іншими, постав вибір: залишитися в безпеці й забезпечувати родину здалеку чи повернутися. Його загострене почуття обов’язку перед Батьківщиною не залишало сумнівів. Він повернувся.

У березні 2023 року Андрій став до лав Збройних Сил України. За час служби проявив себе як мужній та відданий боєць, за що отримав статус учасника бойових дій, був нагороджений медаллю «Захисник України» та почесним нагрудним знаком «Золотий хрест». Цього ж року у вересні під час запеклих боїв на Донеччині, поблизу села Новомихайлівка, Андрій отримав перше важке поранення. Попри все, він тримався, але згодом підкралася інша підступна біда — важка хвороба. У липні 2024 року через підірване здоров’я воїна комісували. Він боровся за життя до останнього подиху, але хвороба виявилася сильнішою.

Символізм цієї втрати крає серце: Андрій відійшов у вічність, недоживши до свого 45-річчя. День, який мав стати святом у колі великої, люблячої родини, став днем глибокої скорботи. Його похорон збігся з датою народження, перетворивши земний день появи на світ на день його народження для Неба.

Він прожив коротке, але надзвичайно яскраве життя, залишене у спадок трьом дітям, дружині, рідним та друзям.

Андрія Стецика похоронили з усіма військовими почестями у Страшевичах. В останню дорогу Героя супроводжували під звуки військового оркестру. Вічна і світла пам’ять воїну Андрію.

Фото: Іванна Фарило.