Марія КУЗЬМИН
Звинувачення, що цей хлопець побив трьох беркутівців, перебування у слідчому ізоляторі в столиці, домашній арешт на Старосамбірщині – це лише три факти з біографії молодого патріота з часу, коли Революція Гідності переростала у війну. І всі ці роки цей хлопець діяв во їм’я України, заради нас з вами. Мова іде про Ігоря Мисяка з Билич, якого вбила росія.
Власне, у лютому 2014 року ми з ним познайомилися, коли повернувся з СІЗО із Києва додому. Журналістський матеріал після розмови писався як кажуть, на одному диханні. 20-літній молодий і ерудований хлопець легко спілкувався, як студент історичного факультету Дрогобицького педагогічного вишу, давав оцінку подіям злочинної влади, прогнозував розвиток подій. І запевнив, що пишається тим, що є українцем, тому буде іти за покликом серця.
У 2014 році Ігор став медиком у полку “Азов” – служив санітаром на “швидкій” і бійцем-рятувальником. За період служби медиком захисник пройшов багато гарячих точок і мобілізувався.
На початку повномасштабного вторгнення Ігор Мисяк вступив до підрозділу Сил територіальної оборони Збройних сил України, після чого опинився у лавах окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Він разом з іншими побратимами звільняв Херсон від російського вторгнення, а також захищав Бахмут.
«Війна нас познайомила, війна нас і розлучила. Він був великим Патріотом і людиною слова. Він досягав своїх цілей. У перший день повномасштабного російського вторгнення поїхав до батьків, щоб вони його благословили на дорогу. Він сам пішов, за покликом серця і заради вільної України», – написала спогад дружина Марина, з якою Ігор проживав останні кілька років у Києві.
Ігорю лише 29. Він з дружиною мав багато мрій, які планували реалізувати у вільній від окупантів Україні. Був письменником, писав поезію і прозу. Лауреат чотирьох літературних конкурсів і фестивалів. Друкувався у журналах “Літературний Чернігів”, “Дзвін”, в антології “Молоді голоси” та ще кількох альманахах. Восени минулого року презентував свій перший роман – “Завод”.
У п’ятницю, 26 травня, у Києві, вул. Байкова, 16, відбудеться прощання з Ігорем Мисяком.
Дякуємо Ігорю Мисяку за те, що захищав нас, підтримаймо молитовно дружину Марину, батьків, які втратили єдиного сина. Пригадую, пані Марію, матір, світлу і добру жінку, яка дуже переживала за свого сина ще з 2014 року. Але в сина була ще одна матір-Україна.
…Переглядаю переписку з Ігорем Мисяком у Фейсбуці, він попросив залишити йому примірник газети, де ми про нього писали у рубриці «Літературна світлиця» ще до повномасштабного вторгнення. Я відповіла «гаразд». Ігор після Перемоги мав її забрати…
Дякуємо, славний Земляче!
Доброго дня. Зв’яжіться зі мною.