20 Травня, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

У Старому Самборі родинам полеглих військових вручили Ордени «За мужність»

Поширити

До першого відділу Самбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки завітали вдова та донечка полеглого Героя Ярослава Баршівського Тетяна з трирічною дівчинкою Олександрою, дружина Леся та син Юрій Полеглого Героя Василя Левицькогоо,  Любов Володимирівна, мама, полеглого на війні Віталія Сікори.

Нагороди вручав майор Богдан Витрикуш, який виконує обов’язки керівника центру комплектування та соціальної підтримки.

Звертаючись до рідних, військовий подякував за жертовний подвиг чоловіків, синів.

«Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено посмертно: Ярослава Баршівського, Василя Левицького та Віталія Сікору», – зачитав Укази президента Богдан Витрикуш.

Ярославу  Баршівському зі Страшевич назавжди 40. Молоде життя чоловіка обірвалося поблизу населеного пункту Спірне, що на Донеччині.  Був водієм-електриком медичного пункту, потрапив під артилерійський обстріл 3 липня та отримав осколкові поранення, несумісні з життям.

«Нам дуже важко без нього. Він міг не йти воювати. Четверо дітей. Дуже любив Олександру. Господь дав йому донечку і ще два роки тішитися нею. Хотів щасливе майбутнє для своїх синів та дівчинки. Його не брали до війська, пішов добровільно. Пишаємося ним», – каже Тетяна Баршівська.

Віталій Сікора з Хирова, йому назавжди 42.  Зі словами “А хто, як не я!” добровольцем пішов до війська на початку березня 2022 року. Загинув біля Попасної. Похоронили 20 травня у селі П’ятниця.

«І мій син міг не йти. Мав троє дітей, найменший у 7 класі. Як ніхто не піде, то москаль сюди прийде, говорив. Вже рік минає, як ми його похоронили, втираючи сльози, що котилися по щоках», – розповідає пані Люба, мама Віталія Сікори.

Василю Левицькому  зі Стар’яви назавжди 46. Загинув на Донеччині у липні минулого року під час артилерійського обстрілу, отримавши множинні осколкові поранення несумісні з життям.

«Є біль, що його з нами нема. Є порожнеча і сум. Але жити треба. І віримо, що перемога буде», – каже дружина Леся.

Усі воїни, яких нагородили посмертно, служили у 24 окремій механізованій боригаді ім. короля Данила.

Ваш Голос Прикарпаття