Минув рік, як на війні загинув Василь Пелиш зі Старого Самбора. У цей день у храмі Св. Миколая рідні, близькі та усі, хто вважав за потрібне молитовно вшанувати Героя, молились на Літургії, яку відслужили отці Михайло Николин та Юрій Бойчук.
З хрестом, Державним стягом та численними букетами осінніх квітів під спів патріотичних пісень від церковного хору «Дзвони Старого міста» громадськість піднімалася на старосамбірську голгофу – місце спочинку Героїв, які загинули за Україну.
Священники відправили панахиду, школярі поставили Ваcилю Пелишу та усім Героям, які там спочивають, квіти.
Зі словом до присутніх звернулася Любов Олійник, заступниця директора з виховної роботи школи № 1 міста Старого Самбора, яка носить ім’я Богдана Сольчаника, котрого злочинний режим розстріляв на Майдані в столиці 20 лютого 2014 року.
«Моє слово до вас, дорогі наші школярі. Доки живе пам’ять, живуть Герої. Колись ми і з Василем Пелишом, який вчився у нашій школі, ходили сюди, на могилу повстанців. Василь – легендарний Герой України. У 2014 році йому росіяни відрубали руку в полоні, бо на ній був тризуб. Але хлопець носив тризуб у серці, коли почалося повномасштабне вторгнення, він пішов боронити Україну. За нас і нашу державу хлопець загинув», – сказала Люба Юліанівна.
Ця подія і участь у заході, направду, для школярів найцінніша. Бо ж те, що відбувається зараз, ще не вичитаєш в жодному підручнику.
«Молитвою та мовчазним стоянням ми дякуємо Герою Василю. Дякуємо його родині, яка виховала такого патріота. Завжди у вихованні дитини є дуже важливий так званий трикутник – сім’я, родина, церква. Сьогодні цей «трикутник» дякує полеглому Герою, якому творимо молитовну пам’ять», – зазначив отець-декан Михайло Николин.
Нагадаємо, Василь Пелиш помер 18 вересня 2022 року у військовому госпіталі Дніпра. Хоронили Героя минулоріч, 21 вересня, у Різдво Пресвятої Богородиці. Цього хлопця, якому назавжди 27, знала вся Європа. Йому в російському полоні у 2014 році москалі відрубали руку, бо на ній було татуювання тризуба. Коли почалася повномасштабна війна, Василь добровільно пішов у один з київських військкоматів та знову став до лав ЗСУ.
Справу Василя продовжує його відважна дружина Альбіна, яка разом з ним пішла до війська. Улітку мала 10-денну відпустку та провідала родину Василя і помолилась на могилі чоловіка.
«Не можу повірити, що це вже рік. Нестерпно болить…», – втираючи сльози каже мама Героя Тетяна.
Нестерпно болить і нам…
Ростислав ЛЕСЬКІВ.
Ще у цій категорії
У Тершові провели в останню путь загиблого на війні Сергія Гривнака
«Контінентал» запускає грантову програму для розвитку дитячого та юнацького спорту «Грант, на старт!»
«Контінентал» оголошує прийом заявок від громад на конкурс малих грантів для реалізації локальних проєктів у форматі корпоративного волонтерства