28 Лютого, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

На кожній Літургії їх згадує священник: про полеглих Героїв зі Страшевицького округу

Поширити

Марія КУЗЬМИН

В часі війни вся Україна проживає жахливий, щоденний досвід втрати. Втрати вірних Синів і Дочок своєї матері-України, які мріяли і діяли, жили і творили, боролися, щоб досягти великої мети – відстояти право жити щасливо у рідній державі. Але їх вбила росія. Вони стали небесними.  У календарі  пам’ятних дат України є особлива дата – День пам’яті загиблих захисників України, які віддали життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. 29 серпня ми вшановуємо військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули, відстоюючи незалежність України.

Сьогодні в Україні в кожному місті та чи не в кожному селі є місця новітньої голгофи українського народу – поховання, де спочивають Герої російсько-української війни.

Страшевицький старостинський округ Старосамібрської громади налічує майже 2 тисячі жителів. Сюди належать три села – Страшевичі, Созань, Кобло. І чорним крилом кожного населеного пункту торкнулася ця жорстока війна.

У липні 2022 року під час російсько-української війни загинув житель села Страшевичі Ярослав Баршівський.   Йому назавжди 40 років…

Молоде життя чоловіка обірвалося поблизу населеного пункту Спірне, що на Донеччині.  Водій-електрик медичного пункту потрапив під артилерійський обстріл 3 липня, отримав осколкові поранення, несумісні з життям.

«Ярослав фактично ріс на моїх очах. Він був сином моїх друзів Ярослава Васильовича, з яким я разом працював, та Люби Дмитрівни, яка вчителює у нашій школі. Вихований, інтелігентний, добрий. На війну пішов добровольцем. Казав, що це його обов’язок. Сумуємо усім селом, старостинським округом та громадою і підтримуємо родину в цьому важкому горі», – розповідає староста Страшевич Микола Ляхович.

Ярослав закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу, працював за фахом. У нього залишилися три сини і донечка Олександра, якій виповнилося лише два рочки.

У вересні 2022 року в жорстоких боях з російським окупантом загинув Микола Грім зі села Созань Страшевицького старостинського округу.

Служив у 24 ОМБ, був старшим солдатом-кулеметником. Під час мінометного і артилерійського обстрілу та авіаударів отримав поранення несумісні з життям.

«Йому лише тридцять. Ще б жити і жити. Миколу любили і поважали в селі, дуже хороша людина, з усіма ладив, усіх підтримував, нікого не образив. Коли отримав повістку, не було жодних заперечень чи страху – пройшов медогляд і поїхав. Служив з квітня. Дуже сумуємо і висловлюємо співчуття дружині Марії, батькам Марії та Петру, братам та сестрі», –  розповідають у Страшевицькому старостаті.

Микола Грім навчався у Страшевицькій школі, відтак закінчив Самбірський коледж економіки та інформаційних технологій. Загинув на Миколаївщині.

У січні 2023 року у війні з російськими загарбниками загинув Микола Мажура. Йому назавжди 50. 

Микола Мажура захищав Україну і в 2014 році. Коли почалося повномасштабне вторгнення поповнив лави військової частини А7390. Був молодшим сержантом, стрільцем.
Загинув, виконуючи бойові завдання поблизу населеного пункту Діброва Кремінської територіальної громади, що на Луганщині.

Коли повернувся з АТО, працював на буровій у Страшевичах. В селі його поважали і цінували.

«Микола родом з Дніпропетровської області. Він одружився у нашому селі. Разом з дружиною Лесею виховали двох дітей. Дочка Юлія, з 1999 року, уже одружена, син Андрій ще не повнолітній, з 2006 року народження, навчається у Самбірському коледжі інформаційних технологій. Йому так ще потрібна батьківська підтримка. Полеглий Герой був спокійним і врівноваженим, добрим і дружелюбним. Сумуємо разом з родиною. Важко, у часи смутку знаходити потрібні слова… Розділяємо горе та приносимо щирі співчуття всій родині, близьким, рідним та знайомим», – розповіла Іванна Фарило, діловодка Страшевицького старостинського округу.

У травні 2023 року знову біль та сум огорнули Страшеваичі, бо отримали пекучу звістку зі східного фронту – з гарячої Луганщини. У бою загинув Андрій Гриб  зі Страшевич.

«Звістка про смерть українських захисників завжди є важкою і болісною. По-особливому боляче, якщо це земляк. Андрій жив у Страшевичах ще маленьким, ходив у перший клас до місцевої школи. Потім з батьками переїхали до Львова. Там Андрій проживав дотепер. Мама та брат повернулись до Страшевич», – продовжує  Іванна Фарило.

Андрій Гриб, 1981 року народження, молодший сержант. Служив у 77 окремій аеромобільній бригаді. Був командиром 4 аеромобільного відділення, 2 аеромобільного взводу, 2 аеромобільної роти, 1 аеромобільного батальйону. Призваний на військову службу 19 серпня 2022 року.

Андрій загинув під час штурму позиції противника в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області у результаті артилерійського обстрілу.  

Липень 2023 року приніс до Страшевицького старостинського округу чергову гірку звістку – росія вбила захисника Андрія Слопака зі села Кобло.

Андрій Слопак з Кобла у серпні цього року міг би святкувати свої 32 роки. Однак війна та одвічний ворог України розпорядились по іншому. Андрій отримав поранення на Запорізькому напрямку. Медики Дніпра, а відтак – Києва боролися за його життя. Та, на жаль, воїн помер у госпіталі столиці.

«Андрій воював у АТО. Коли почалась повномасштабна війна теж не зміг просто сидіти вдома. Добровольцем зголосився до війська. Служив у Самбірській частині «саперів», – розповіли нам у Страшевицькому старостаті.

Усі запам’ятали чоловіка як активного та життєрадісного, щирого та працьовитого.

Один старостинський округ однієї громади. А скільки поламаних життєвих історій…

російсько-українська війна розпочалася у 2014 році. І тоді лихо не обійшло Страшевицьку сільську раду. 11 липня 2014 року під Зеленопіллям загинув Василь Вовк із села Кобло, який брав участь в антитерористичній операції на сході України. Без Василя лишились мама і сестра. Він був самовідданим патріотом, який без вагань прийняв рішення, боронити Україну.

«Пам’ятати Героїв – то наш святий обов’язок. Щонеділі тих, хто поклав життя за нашу Україну, священник згадує у молитві під час Літиургії. Ми вшановуємо їх подвиги на День Героїв, у День незалежності, у річниці смерті. Василю Вовку, Ярославу Баршівському та Миколі Гріму встановлені меморіальні дошки. І на могили, і до пам’ятних місць можуть приходити діти на виховні години та довідатись більше про тих, хто захищав нашу Державу. Також ми на зв’язку з родинами полеглих Героїв і в міру можливостей готові їм допомагати», – каже Страшевицький староста Микола Ляхович.

Зазначимо, 24 серпня 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про відзначення 29 серпня Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Дата приурочена до дня виходу з оточення в Іловайську 29 серпня 2014 року, дня найбільших втрат української армії на Донбасі…

…Триває жорстока війна. І вона забирає життя Синів і Дочок України, які пішли боронити наш спокій і щасливе майбуття. Будьмо гідними їхнього подвигу…

Публікацію виготовлено за підтримки

ГО «Інститут Масової Інформації» та

Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди.

Ваш Голос Прикарпаття