Днями до нашої редакції завітав поважний чоловік, довгожитель Старого Самбора Євген Дашко. Коли почули його історію, неабияк зраділи, що Євген Григорович вирішив прийти саме до нас і поділитися з нашими читачами гарною новиною. Річ у тім, що в березні чоловік підхопив коронавірус.
«Мене постійно питали медики: Дашко, а Ви що тут робите? Ви ж у нас такий живчик! Ну, а що я… Відповідав, що поробиш, дійшов той вірус і до мене», – пригадує пан Євген.
Як і годиться, два тижні після виписки чоловік ще був вдома. А от тепер, навіть попри таку неприємну погоду, у гарному настрої навідався до нас.
«Знаєте, то було дійсно важко. Була правостороння пневмонія. Я нічого не міг їсти. В мене пропали відчуття смаку та нюху. Але найгірше, коли тобі важко дихати. Тест підтвердив – коронавірус. Лікувався я у нашому ковідному відділенні в Лаврові. Декілька днів був під кисневою маскою. Одразу хочу сказати, що тут у нас все дуже добре організовано. Це, справді, високий рівень. Дякую всім-всім, хто рятує пацієнтів з коронавірусом. Це важка та дуже важлива робота. Я не хочу тут когось окремо виділяти. Бо, розумієте, працюють різні бригади, задіяні різні лікарі, медсестри, санітари. І кожен з них вартує величезної подяки. Усі сумлінні, відповідальні, розуміючі. Дякую Богу, що опинився в такий момент у руках саме цих людей. Як бачите, завдяки їм, я в свої 90 поборов цей вірус», – розповідає Євген Дашко.
А ми ж додамо, що Євген Дашко – інвалід війни першої групи. Свого часу 9 років працював у Києві в Міністерстві зв’язку України. Має 3 дітей. І напередодні свого 90-річчя, яке припадає на 17 липня, пообіцяв знову завітати до нас та розповісти багато цікавих фактів зі своєї біографії.
Ще у цій категорії
У Стрільбичах попрощалися зі загиблим Андрієм Балицьким
росія бореться за нашу стійкійсть і в інформаційному полі: завершився проєкт із медіаграмотності
Василя Щурка з Шумини нагородили орденом «За Мужність». Посмертно