Захисника Віталія Світайла з Кобло нагородили «Срібним хрестом»

Люба КІПОРЕНКО

Почесною відзнакою командувача військ оперативного командування «Захід», нагрудною відзнакою «Срібний хрест» у День незалежності України нагородили нашого земляка, воїна Віталія Світайла з Кобло. Ми поспілкувалися зі славним земляком й охоче розповідаємо вам його історію.

У Фейсбук-профілі Віталія як рідне місто вказано Херсон. Нас цей факт зацікавив, тож розпитали, чому саме Херсон. Віталій відповів, прижартовуючи: «Мої батьки поїхали відпочивати до родичів. А я, мабуть, дуже хотів побачити море та й попросився на світ. Тож народився в Херсоні». Чоловік зізнається, що бути на морі йому ще таки не доводилось, але надіється дожити до цього моменту.

Дитинство захисника пройшло у славному героїчному селі Кобло. Там ходив до школи і з трепетом пригадує ці роки.

«У мене було чудове й насичене дитинство. У школі були прекрасні вчителі. Я дуже дякую їм за те, що навчили мене щиро любити і бути відданим своїй рідній землі. Низький їм усім уклін і принагідно, напередодні 1 вересня, шлю їм вітання з нагоди свята зі східного фронту», – каже Віталій.

Згодом воїн навчався в Дрогобицькому механіко-технологічному коледжі, де здобув фах техніка технолога. Однак, за освітою чоловік ніколи не працював. Строкову службу проходив у славній Львівській 80 ОДШБ.

«Хороший вишкіл та підготовку: як моральну, так і фізичну, здобув на строковій службі у нашій Львівській десантній частині 80 бригади.  Там освоїв парашути і не тільки. Після тренувальних стрибків з літака ІЛ-76 був нагороджений нагрудним знаком «Десант»», – пригадує військовий.

Також Віталій активно займався спортом. Зокрема, виборював перші місця у змаганнях із армреслінгу. Відтак займався промисловим альпінізмом, тобто різними висотними ремонтними роботами, для виконання яких використовують альпіністське спорядження. Це утеплення фасадів, перекриття балконів, тощо. Цим і заробляв на життя.

Повномасштабна війна застала чоловіка у Львові. Якраз збирався на роботу. Однак, плани змінив наступ росії. Віталій, не роздумуючи, замість роботи поїхав до батьків у село Кобло. Наступного дня добровольцем поїхав у військовий комісаріат і вже 26 лютого був у строю. Зараз наш земляк виконує бойові завдання у складі Королівської 24 окремої механізованої бригади. У його бойовій історії закарбовані Бахмут, Кліщіївка, Часів Яр, Торецьк, Нью-Йорк… Зізнається, що на війні кожне повернення з позицій – це вже яскравий момент.

«Кожен день стараєшся прожити яскраво. Принаймні, наскільки це тут можливо. Повернувся живий з бойового завдання – це вже яскравий момент. Стараєшся не думати про жахливі ситуації… Хоч їх є чимало, адже дуже багато хороших друзів, хоробрих побратимів полягло тут… Але ми мусимо триматися гідно й продовжувати боротьбу у пам’ять про них…», – говорить Віталій.

Воїн впевнений у нашій перемозі. Дороги назад уже нема. Ми ж розпитали, що робитиме після перемоги.

«Перемога для мене – це вибити з нашої землі всю цю нечисть. Спершу тут – на передовій. А далі потрібно навести лад і всередині держави: з чиновниками, депутатами, суддями… Ми в такому пеклі побували, що нам вже нічого не страшно, і ми не дозволимо більше жодного знущання над українським народом! Це наша земля і ми боремося за неї ціною власних життів! Хочу, щоб мої земляки та й всі українці вірили в перемогу, всіма силами гуртувались і розуміли, що війна торкнулася всіх. Не забувайте якою ціною ми захищаємо свої рідні домівки. Ми не можемо допустити, щоб ці варвари пішли далі й знущалися тут з наших батьків, жінок, дітей.

Війна триває. На жаль, ми не вічні й не безсмертні. Ціна спокійного тилу дуже велика», – ділиться думками Віталій Світайло.

Воїн Світайло мріє дожити до нашої спільної великої перемоги та створити сім’ю. І у ці дні він відчайдушно бореться, аби його майбутні діти не знали, що таке пекло війни.

Вітаємо захисника Віталія Світайла зі заслуженою нагородою. Дякуємо йому за захист, дякуємо за мужність та стійкість. Віримо у нашу спільну велику перемогу.