17 Липня, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Маршрут “Кухні мого покоління”: Постать Богдана Сольчаника крізь призму поезії

Поширити

Люба КІПОРЕНКО

За офіційними даними, від 18 до 20 лютого 2014 року силовики вбили 107 людей. Їх назвали Небесною Сотнею. Серед них і наш славний старосамбірянин Богдан Сольчаник. 20 лютого, у 10 річницю розстрілів Небесної Сотні, у Старому Самборі весь день присвятили йому – Герою України.

З-поміж великої кількості пам’ятних заходів – презентація та відкриття літературного туристичного шляху «Кухні мого покоління». Маршруту, який розповідає про Постать Богдана крізь його ж поезію. У місті встановлено 6 спеціальних локацій – на кожній є стенд у вигляді розкритої книги, де можна прочитати про те, хто такий Богдан Сольчаник, перечитати поезію, а також, відсканувавши QR-код, прослухати екскурсійне аудіо та переглянути тематичні відеосюжети. Весь маршрут є й у додатку IZI.Travel.

Ким був Богдан Сольчаник? Богданчикове гніздечко. Безтурботна юність. Гойдалка дитинства. Тихо шепочеш «Кохаю». Життя у пошуках. Так називаються локації. Під час проходження цього шляху ми дізнаємось про те, яким був Богдан, які мав цінності. Ми розуміємо, що Богдан – не просто інтелектуал та розумник у школі, але й ще той бешкетник. Богдан той, який завжди робив те, що любить. Людина – нового покоління. Людина – з особливим баченням світу, України, розвитку. Він був тим – за ким йшли інші. Він став тим містком, по якому зараз йдуть українці до вільної Держави.

Над організацією туристичного шляху працювало чимало людей упродовж півроку. Цей проєкт ралізував відділ культури, молоді, спорту та туризму Старосамбірської міської ради за підтримки міського голови Ігоря Трухима.

«Бачиш оцей червоний записник? Він у мене списаний ідеями. І в ньому є ідея створення літературного маршруту, присвяченого Богдану Сольчанику. Радію, що вона знайшла підтримку у керівництва та вже стала реальністю», – розповідає методистка Старосамбірського Центру культури та дозвілля, краєзнавиця й дослідниця, ініціаторка цього проєкту Юліана Красник.

Організатори мали на меті показати шлях. Шлях звичайної дитини з простої сім’ї, з малого містечка. Дитини, яка виросла до Людини з великої літери.

«Я не була знайома з Богданом. Пізнала його уже під час дослідження. І, знаєш, він був іншим. Він був нестандартною людиною у гарному розумінні слова. Нові погляди, нові ідеї, вільний характер, неважливо, що подумають інші – це все про нього. Він бачив виходи із ситуацій, розумів, як побудувати нову й сучасну Україну. Він знав, що це зробить тільки молодь. Люди, які не жили в «совку». Він не з тих, що критикував. А з тих, хто шукав причину проблеми і діяв. Він був живим. Тому ми хотіли, щоб і маршрут це туристичний теж був живим. Тобто не просто таблиці, не просто стела чи пам’ятник, а щось інтерактивне, щоб люди могли торкнутися до Героя, побачити й відчути, яким він був» – продовжує Юліана.

Продумування локацій, вибір поезії, створення аудіогіда, відеосюжети – це лише сухі слова про те, що передувало відкриттю. Але поміж усім – погодження, емоції, сльози, відчуття й переживання. Мабуть, тому цей літературний маршрут торкається серця людини, яка його проходить. Бо в нього вкладена душа.

«Усі деталі узгоджувала з батьками. Усі нотатки перечитували мої колеги. Кожне слово й думку ми враховували. Тому, як на мене, у нас вийшло доволі добре. Ось, збірка віршів Богдана «Кухні мого покоління» (показує книгу- авт.). Усе списано олівцем. Писала свої нотатки. Обирала вірші. Було важливо, щоб поезія ставала продовженням того, що розповідає локація.  Під час дослідження – багато плакала. Це, насправді, болить. Особливо, коли повертаєшся назад, згадуєш події. Тоді ми думали, що гірше вже не буде. Але тепер війна. Жорстока. Найважче, чи навіть не найважче, а те, чого боялась – не образити почуття рідних, батьків. Бо хоч і минуло 10 років, але є оголені нерви, які б не хотілось зачепити» – зізнається Юліана.

Героїчна історія. Велика праця усіх причетних. І як результат – жива пам’ять. Рекомендуємо кожному пройтися цим шляхом. На площі Героїв Небесної Сотні довідатись, ким був Богдан. Біля його домівки – побачити, яким він був у дитинстві. Біля школи – яким був учнем. У парку «Відкриті серця» зрозуміти звідки у хлопця з’являвся патріотизм. Адже саме там батько часто гуляв зі синами, співали пісень, зокрема й «Червону калину». У сквері біля Рандеву ми пізнаємо Богдана романтичного. І остання локація біля могили Героя. «Богдан Сольчаник до сих пір шукає шлях до ваших сердець і умів, щоб таки досягнути свою амбітну мету – побудувати справді незалежну Україну. Затятий мандрівник тут лиш присів відпочити, біля могили нескореним борцям, біля приміського лісу Рубань, через який він зовсім скоро вирушить до Лаврівського монастиря через Острогірку, Верх, Кобилу. Остання локація – це не кінець, це початок нового шляху до світлого місця прозрінь, яке додає спокою душі  та наснаги до нових звершень» – йдеться в описі до шостої локації.

Ваш Голос Прикарпаття