У Грозьово в останню земну путь провели Героя Федора Смеречанського

Сьогодні, 18 квітня, у перший день Страсного тижня, Старосамбірщина знову в скорботі. У гірському селі Грозьово Стрілківської громади хоронили Героя російсько-української війни Федора Смеречанського.

Герой загинув на Луганщині, обороняючи Україну від російської навали. Люди зустрічали його  навколішки, зі запаленими обабіч доріг лампадками. Краяни не стримували сліз.

Прибули на похорон і військові.

Похоронну відправу разом з місцевим парохом отцем Миколою Пагуличем співслужили багато священників,   отець-декан Іоан Білик та архієпископ Дрогобицький і Самбірський, владика Яків.

 

«Через кілька днів, коли почалася війна, ми до Народного дому приносили продукти, щоб передавати на фронт. 1 березня Федір пішов до магазину накупив харчів, в основному це були сухпайки, консерви. Казав, що він знає, що там потрібно. Поспілкувався з нами і повідомив, що також поїде боронити Україну, бо мусить там бути», – розповідає Ольга Максимич, сусідка полеглого, директорка місцевого Народного дому.

Жінка додає, що Федір мав дуже добрий характер, любив допомогати, послушний був і щирий.

Похоронили Федора на місцевому цвинтарі. Військові просалютували. А скорботна мелодія від побратимів тричі розривала серця численним присутнім – на обійсті, біля церкви і на могилі.

Уже дорослим дітям –  сину Назару і доньці Христині –  військові вручили прапор з домовини.

Дув пронизливий холодний вітер, падав мокрий сніг, а сльози обпікали обличчя присутніх.

Зазначимо, що Федір Смеречанський у військовій справі не новачок, він шість років боронив Україну, був в АТО/ООС.

Спомином про полеглого Героя поділився Юрій Сєдой, побратим з Червонограда, який вижив під час бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу і перебуває в госпіталі.

«Федір був сміливий. Його позивний був «смерека». Мав добре почуття гумору. Щирим і турботливим був. Коли мені було холодно, він накривав мене своїм спальником. Як рили окоп – він казав, щоб я відпочив знов, а він буде копати. Був активним і життєрадісним, коли я з ним спілкувався, думав що йому до 45 років, а не за 50. Був мужнім воїном. Для мене він живий. Якби моя воля, я би дав йому найвищу нагороду», – зазначив Юрій.

Федору Смеречанському назавжди залишиться 53. На жаль. Але він назавжди залишиться у пам’яті українців. Бо наближав національний Великдень. Боротьбу за Україну продовжать інші захисники, ми дочекаємося перемоги. Та штаб-сержант Федір Смеречанський порадіє разом з іншим воїнством з небес. Сумуємо та висловлюємо співчуття родині та близьким новітнього Героя.

Світлини Ольги Максимич