Світло Христового Воскресіння розділили з воїнами

Люба КІПОРЕНКО

Випікання пасочок, копчення м’яска, натирання хріну, фарбування писаночок – підготовка до Великодня. Однак якщо волонтери організації «Сильні, коли разом» готуються до поїздки на фронт – то це ще й ремонт автомобілів, пошук коштів, запчастин, пального, дрончиків.
Завдяки кожному та кожній, ми разом із волонтерами доставили хлопцям три автомобілі, безліч смаколиків, два fpv-дрони, гігієну, медицину, продукти, маскувальні сітки, дитячі листи, малюнки й обереги.

Уже на Харківщині військові на блок-постах привітно запитують: «Волонтери? Везете свято на фронт? З Богом, щасливої дороги! Хлопцям вітання!»

У передмісті Харкова домовилися зустрітися із нашим земляком зі села Воля Дмитром Лоїшем, військовослужбовцем 14 окремої механізованої бригади. Тепла, щира та радісна зустріч відбулась на стоянці одного з супермаркетів. Однак цих кілька хвилин принесли і нам, і військовому безліч гарних емоцій. Передали трохи великодніх смаколиків, отримали подарунки й вирушили далі. Адже наш прифронтовий маршрут тільки починався.
Перед Харковом звертаємо у напрямку Борової. Там, у одному з сіл нас уже чекали воїни 77 бригади десантно-штурмових військ.

Для потреб аеророзвідки передали автомобіль, який за зібрані кошти придбала мама одного з військових. А також два дрончики, які виготовили в Хирові.

Як завжди та й у всіх бригадах, військові пригостили нас смачними стравами. Навіть голубці були на столі. Просили залишитись на ніч. Однак, у нас попереду ще було багато точок, у які потрібно заїхати. Дуже вже хвилювались, аби все всім вчасно довезти.

10 гірсько-штурмова бригада «Едельвейс». Домовились, що хлопці під’їдуть до дороги. Ми їм передали продукти, які потрібно тримати в холоді й обіцяємо наступного дня заїхати в гості.
Вирушаємо у відоме місто Святогірськ. Так-так, саме там зі Святогірської лаври днями гнали московського попа, який здавав позиції наших військових.

Там ми передали автомобіль одному із прикордонних загонів та уже за сталою традицією зупинилися на ночівлю у друзів із батальйону «Карпатська Січ».
«Дякуємо вам за постійну відчутну підтримку та допомогу. Можливо, ви й самі не усвідомлюєте до кінця, яку важливу справу робите. Як це нам потрібно. Вдячні за все, а особливо, за те, що приїжджаєте до нас, сідаєте з нами до вечері, спілкуєтесь на різні теми. Це підтримує та надає нам сили», – каже один із січовиків.

Ми ж, трохи зніяковівши від такої кількості добрих слів, продовжуємо вечеряти. До речі, щоразу переконуємось, що їжа на фронті куди смачніша, ніж вдома чи у найдорожчих ресторанах.
Це був четвер. Страсна п’ятниця у нас теж була насичена новими знайомствами й, звісно ж, теплими зустрічами з добрими друзями.
«Михайло ще так і не вийшов на зв’язок. Будемо думати як та ким передати посилку. Щось придумаємо», – телефоном кажу Ігорю Піхоцькому, який через нас передав ящик смакоти своєму брату в Констянтинівку.

Тим часом вирушаємо в наперед погоджене місце зустрічі зі десантниками 80 «Галицької» ОДШБ. Маємо для них автомобіль і, звісно, ще трохи святкових наїдків. У розмові з військовим дізнались що вони у Констянтинівці. То й домовились, що хлопці передадуть посилку Михайлові Піхоцькому, як тільки той повернеться з позицій та вийде на зв’язок.

Як і обіцяли, заїхали до 10 ОГШБ на смачний обід та до бригади мостовиків, у якій служить наш земляк Юрій Уханський та вирушили додому.
Дорогою ще зустрілися з Павлом. Павло – добрий друг нашої редакції та ГО «Сильні, коли разом». Історію цього військового ми розкажемо вам обов’язково але після перемоги. Адже його робота наразі має залишатись в таємниці.

Це була дуже оперативна, але дуже насичена приємними моментами поїздка. І вона вдалась, завдяки кожному, хто долучається до зборів. Кожна річ, яку ви принесли до редакції, потрапила до найкращих. Дуже раділи військові малюночкам, тішились, коли на камуфляж ми їм чіпляли вишиті шеврони, які виготовили працівниці культури.

Як підсумок можу сказати, що такі поїздки надихають та мотивують нас, цивільних, залишатися в строю до остаточної перемоги. Саме там, де кується наша воля, саме поруч з тими людьми, які захищають наше завтра, ти розумієш значення слів любов, повага, жертовність, сила, незламність, щирість, ціна. Усе має свою ціну. І ціну наших мирних ранків виміряти неможливо. Вміймо це розуміти, вміймо бути міцною опорою для найміцніших людей нашої країни. Адже тільки разом, тримаючись одні за одних, ми вистоїмо в цьому важкому історичному часі. І стежте за нашими публікаціями, за нашими зборами, долучайтеся, підтримуйте. Адже сильні, коли разом.