8 Серпня, 2022

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Що турбує жителів Посади Горішньої: борщівник, фоси і дорога

Поширити

Старий Самбір – містечко невелике. Проте виразне, затишне і комфортне. Воно розкинулося по обидва боки Дністра. Правобережна частина міста – це Долішня та Горішня Посада. Колись це були окремі села. Офіційно до складу міста Посада Горішня, про яку будемо сьогодні говорити, увійшла у 1989 році.  За останній час ця  частина міста гармонійно зливається з усім Старим Самбором. Посада атмосферна – живе і оживає. Хтось із жителів це помічає і радіє, хтось же на фоні позитивних змін помічає й те, що би варто виправити та зробити.

Надія КУЧВАРА, пенсіонерка

«Напевно, у нас, як і в усьому місті, можна було б «назбирати» багато різних проблем. Дрібних та більших. Знаєте, у нас є дуже багато малих дітей. І це дуже тішить, адже завдяки діткам наша вулиця жива та весела. Та я, як бабуся, хотіла б, щоб відновили дитячий майданчик. Великим щастям для нас усіх було, коли три роки тому встановили новий дитячий майданчик для найменших мешканців нашої Посади. Діти тут постійно бавляться. А влітку майданчик не пустує ніколи. Але за ці три роки гойдалки потребують оновлення, та й загалом було б добре облагородити цю територію».

Ігор КОНЬОВСЬКИЙ, голова ГО “Філомена”

«Перш за все, говоритиму за ту частину Посади, у якій живу. А це вулиця Довбуша. В нас відсутня дорожня інфраструктура. Зимою важко заїхати додому. Друга проблема – відсутність стічної канави. Її потрібно викопати. А, загалом, і більш глобально, то я хочу аби у нас запрацювало соціальне кафе. Тут, на Посаді, я маю для цього місце. Навіть своїми силами трохи проводжу благоустрій. Чому соціальне кафе? Сюди залучатимемо дітей з особливими потребами. Адже вони так хочуть теж бути до чогось задіяні. Окрім того це б стало таким місцем, де потребуючі та безхатьки мали б можливість періодично харчуватись. Я вже навіть розробив проєктно-кошторисну документацію. Але, на жаль, аби таке започаткувати потрібні великі гроші. Тож був би радий, аби до такої ідеї прислухались і влада, і громадськість».

Леся ІЛЬКІВ, домогосподарка

«Для мене наша Посада – це такий куточок затишку та спокою в місті. Нарікати та критикувати все довкола я не люблю. Але розумію, що інколи варто й вказувати на те, що не влаштовує. Для мене та моїх сусідів однією з найбільших проблем є часті підтоплення. Як тільки сильні дощі  та вода згори стікає – наші подвір’я опиняються у воді. Ми вважаємо, що цю ситуацію можна виправити. Потрібно глибше прокопати потічок уздовж дороги та поставити більші кільця.

І загалом, думаю, що кожен повинен робити свою роботу відповідально та якісно. Ми так раділи, що до нас нарешті постелили асфальт. В грудні минулого року. А зараз на новому покритті утворились ямки».

Ольга КОПАЧ, пенсіонерка

«Вважаю, що нашою проблемою №1 є плантації борщівника. От бачите, ви підійшли на наш стадіончик, а я тут кошу. Це не моє подвір’я, не мій сад чи город. Але ж хтось має це робити. Бо діти тут грають футбол. Насадила довкола ялиночки, разом із зятем зробили одні ворота, ще треба другі. Отам висадила 30 горіхів. Посадила б більше, але куди? В борщівник? Чесно, я би й цей борщівник викосила, якби мені за це заплатили. Дякувати Богу, маю ще трохи сил. Не повірите, отут ми колись на травичці засмагали. А тепер – ліс борщівника. Ця рослина є дуже небезпечна для здоров’я, а тут бігають діти. Знаю, що це проблема не лише нашої Посади. Та з цим обов’язково треба навести лад. Ну, і користуючись нагодою, скажу, що нам потрібно встановити якусь бетонну основу під загальним смітником та й загалом якось облагородити це місце».

Назар ЯЩАК, директор Старосамбірського історико-краєзнавчого музею

«Ой, якщо чесно, жити на Посаді – справжнє щастя. Принаймні, мені тут дуже подобається і все влаштовує. Так, звісно, є над чим ще працювати. Але за останні роки бачу, що наш мікрорайон оновлюється та оживає. Напевно, про якісь побажання та проблеми вам уже розповіли. А я хочу про позитив розказати. Бо часто так усі зациклюємось на негативі, що й не помічаємо того всього хорошого, що робиться. От, до прикладу, в нас повністю оновили вуличне освітлення, періодично розчищають фоси. Також у нас нарешті з’явилась дорога, проклали частину тротуару. Маємо й дитячий майданчик. Робота йде. Знаю, що все і зразу не буває. Але вірю, що поступово Посада позбудеться усіх проблем. До речі, щодо побажань. Наше місто є дуже маленьке. І кожна вулиця це наш спільний дім. Тому іноді не варто чекати, що хтось прийде й, наприклад,  покосить траву чи прокине стежку від снігу. Можна й самому. Це не так і важко. Сам так роблю та іншим рекомендую».

Люба КІПОРЕНКО.

Ваш Голос Прикарпаття