Рятував життя побратимів, своє не вберіг: рідні полеглого Андрія Костишина просять підтримати петицію

Любов Костишин, фельдшерка зі Старої Ропи, на сайті електронних петицій створила власну – про присвоєння своєму чоловікові Андрію звання Героя України (посмертно). Жінка просить усіх небайдужих підтримати її звернення.

Сержант Андрій Костишин родом з Жидачівського району. Він навчався у Самбірському медичному училищі, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Любою, побралися. Народили і виховали двоє дітей. Він  працював фельдшером станції швидкої медичної допомоги у Львові.

У травні 2023 року був мобілізований до військової  частини А7394. Проходив службу на посаді фельдшера медичного пункту 5 батальйону 125 бригади ТРО у м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області.

Загинув 13 серпня  при виконанні бойового завдання, рятуючи побратимів під час артилерійського обстрілу медичного пункту на Бахмутському напрямку.

«Медичний пункт, де був тато  із побратимами, росіяни накрили артилерією. Тато завжди був людиною обов’язку. І до кінця своїх земних хвилин він виконував своє завдання – побратимів встиг врятувати, своє життя не вберіг, на своє забракло часу. Він, не вагаючись, кинувся рятувати поранених воїнів, хоча на кону було його власне життя», – розповідає дочка Іванка. Їй – 24 роки, працює юристкою у Львові. Сину Віталію – 18. Він – студент Львівського університету фізичної культури. 

Днями родині вручили посмертну відзнаку  – Хрест «Честь і слава». Його вручають тим, хто проявив героїзм при рятуванні інших під час бойових дій.

«Важливішим за все для тата був обов’язок. Тато був патріотом , яких ще треба пошукати . Він любив Україну, її землі та народ. Тато був найкращою людиною, гідним прикладом. Добрим сусідом, люблячим чоловіком і татом . Дбайливим братом і дядьком. Хорошим спеціалістом у будь – якій роботі. Мав золоті руки і добре серце. Був хоробрим та мужнім. Не боявся труднощів і любив життя. Був опорою та підтримкою. І найсумніше, що був… Війна його у нас забрала. Якби можна було, я б кожному загиблому присвоїла це звання! І якби можна було, я б воліла мати живого тата, а не електронну петицію», – говорить Іванка.

Два тижні тому, в 25 річницю шлюбу, Любі Костишин з війни привезли особисті речі чоловіка. Замість святкування срібного весілля вона вмивалася сльозами.

«Андрію назавжди 50. Він віддав десятки років життя, які міг би прожити, якби ворожий снаряд не обірвав його. Віддаймо йому кілька хвилин свого життя», – просить жінка.

Аби президент  розглянув електронне звернення, необхідно зібрати 25 тисяч підписів. Наразі є 3775 підписів. Віддаймо шану Герою і ми. Підписати петицію можна за посиланням.

Ростислав ЛЕСЬКІВ.