«Просила Бога і чекала чуда…»: на війні загинув Ігор Сторожев зі Старої Солі

Люба КІПОРЕНКО

Чергова трагічна звістка сколихнула Старосамбірську громаду. Стало відомо про загибель Захисника України Ігоря Сторожева зі Старої Солі, який понад півтора року вважався зниклим безвісти.

Ігор Сторожев був мобілізований до лав Збройних сил України 12 липня 2024 року. Спочатку проходив службу у складі 14-ї окремої механізованої бригади, а після навчання був переведений до 41-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання на Курському напрямку. За словами рідних, військовий двічі виходив на бойові позиції. Перед третім виходом, 15 листопада 2024 року, він востаннє зателефонував мамі. Спокійно повідомив, що вирушає на завдання, а після його виконання має отримати десятиденну відпустку. Обіцяв приїхати додому, обійняти найрідніших, наговоритися за довгі місяці розлуки. Та ця розмова стала останньою. Відтоді зв’язок з Ігорем обірвався. Упродовж багатьох місяців родина жила надією. Мама Марія зізнається, що цей час став для неї життям між небом і землею. Вона невтомно молилася, ходила на прощі, їздила у паломництва, щодня просила Бога про одне – щоб її син повернувся живим. «Я просила Бога і чекала чуда…» – каже вона. На жаль, дива не сталося. Ігор загинув 21 листопада 2024 року внаслідок мінометного обстрілу та скидів гранат типу ВОГ з дронів у районі населеного пункту Руське Порічне курської області рф. На той час йому було 34 роки. Після проведення необхідних експертиз тіло Ігоря вдалося ідентифікувати 30 липня цього року.

До війни Ігор присвятив своє життя служінню закону. Навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ, продовжив навчання у Києві. Працював слідчим у Старому Самборі, мав звання капітана поліції. Згодом перевівся на службу до виправної колонії на Волині, звідки й був мобілізований до українського війська.

Рідні згадують Ігоря як надзвичайно добру, світлу і життєрадісну людину. Сестра розповідає, що він завжди був готовий допомогти кожному, ніколи не нарікав на труднощі й не скаржився на життя. Яким би важким не був його шлях, він залишався сильним і мужнім, справжнім чоловіком, який звик долати випробування мовчки. Мамі він не раз говорив, що професія слідчого певною мірою допомагала йому морально витримувати жахіття війни. За роки роботи в поліції він бачив чимало людського болю, тому був психологічно стійкішим до того, з чим довелося зіткнутися на фронті.

Коли мама хотіла приїхати до нього на Сумщину, Ігор категорично відмовляв. Казав, що там небезпечно, і не хотів наражати її на ризик. Він просив лише трохи зачекати. Вірив, що після чергового бойового виходу повернеться у відпустку, і тоді вони обов’язково зустрінуться. Та додому Герой повертається вже на щиті.

У скорботі за Ігорем Сторожевим залишилися мама Марія, батько Валерій, син Матвій, сестра Ліля з родиною, тітка Тетяна, а також рідні, друзі, побратими й усі, хто знав і любив його.

Про дату та час прощання із Захисником повідомимо додатково.

Щиро співчуваємо батькам, синові, сестрі, усім рідним і близьким Ігоря Сторожева. Разом із вами схиляємо голови у глибокій скорботі та розділяємо невимовний біль втрати. Світла пам’ять Герою, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своєму народові та Україні. Вічна пам’ять і слава Захиснику.