Побиття цивільного у військкоматі Старого Самбора: погляд із різних сторін

19 вересня в інтернеті опублікували відео, на якому чоловік у військовій формі зі зброєю б’є цивільного у приміщенні. Йшлося про 1-ше відділення Самбірського ТЦК та СП, що у Старому Самборі. За цим фактом відкрито кримінальне провадження. Справою займається ДБР. Те, що відбулося, –  тривожний сигнал для українського суспільства. Проаналізувавши низку фактів цієї історію, ми хочемо поглянути на неї з різних сторін. Адже тут є чимало «як» і чимало «але».

Почнімо від початку. 19 вересня у Старосамбірському військкоматі відбувся інцидент між військовослужбовцями та цивільною особою.  Відео потрапило в інтернет. На ньому видно, як один з чоловіків, одягнений у військову форму, наносить удари рукою та ногою цивільному і погрожує пістолетом. “Вас ніхто тут вже не знайде. І шукати ніхто не буде. І поліція шукати вас не буде!”, – говорить на відео представник ТЦК.

Місцеві впізнали, що цивільна особа це переселенець з Харківської області, який приїхав у Старий Самбір у кінці травня минулого року. Й часто був аніматором на різноманітних заходах на Старосамбірщині.

«На відео видно частину події, тож, що саме відбулося в даній ситуації і що передувало діям військовослужбовців з’ясовується. На час службової перевірки дані військовослужбовці відсторонені від виконання обов’язків до з’ясування усіх обставин», – відразу відреагували на інцидент у Самбірському ТЦК і СП.

Чоловік записав декілька відео у військкоматі, зазначивши, що він Вадим Спокойний з Харкова, і просив допомогти йому. Попри це заявляв, що телефон у нього забрали. Усі відео чоловіка російською мовою

Того ж вечора в мережі з’явилися світлини про те, начебто особа з пістолетом на відео це – Роман Казан, начальник 1 відділення Самбірського ТЦК СП.

Оскільки цю людину ми знаємо особисто, вирішили спростувати цей фейк. Адже кожен, хто бодай раз у житті бачив Романа Ярославовича, мабуть скаже, що його на відео з побиттям нема.

У відповідь на спростування неправдивої інформації ми отримали закиди про те, що оприлюднити це нас змусила влада, та запитання: скільки вам заплатили за відбілювання Казана?

Уже 20 вересня,  з’явилося офіційне повідомлення ДБР про те, що затримали заступника начальника та військового-водія. Останній якраз і був тим чоловіком у формі, який побив цивільного.

Також вчора, 20 вересня,  ДБР повідомило, що фігуранти утримували потерпілого в приміщенні військкомату з 12 вересня 2023 року. «Встановлено, що фігуранти утримували потерпілого у приміщенні військкомату з 12 вересня 2023 року. Вони морили його голодом, били та знущалися аби він добровільно пройшов військово-лікарську комісію», – йдеться у повідомленні ДБР.

Після цього радниця зі стратегічних комунікацій ДБР Тетяна Сап’ян у ефірі «Єдиного марафону» сказала: «Виявилося, що його (цивільного, якого побили у ТЦК – ред.) було затримано на кордоні з Польщею, він намагався нелегально перетнути кордон. Було складено відповідними службами протокол про порушення правил перетину державного кордону… Його спіймали і запропонували піти в ТЦК і стати на облік, тому що він є військовозобов’заний. А вже у самому ТЦК йому радили пройти ВЛК і йти служити. Наразі слідством встановлено, що він відмовився. А те, що ми з вами побачили на відео, стає фактом продовження цих подій. Але це жодним чином не виправдовує працівників ТЦК».

Також речниця ДБР додала, що за це працівникам ТЦК загрожує від 5 до 10 років ув’язнення.

Того ж вечора обласні видання, посилаючись на джерела в правоохоронних органах, пишуть про те, що Вадим Спокойний, якого побили у ТЦК – представник харківського криміналітету. Чоловік двічі мав проблеми зі законом. У 2012 році у його помешканні виявили бездимний порох і пакет з марихуаною. Також він зберігав холодну зброю, кулі, гільзи та фрагменти артилерійських снарядів часів другої світової війни. Тоді проти нього порушили дві кримінальні справи: за незаконне зберігання наркотиків та за зберігання зброї і вибухових речовин. У 2015 році у Харкові громадянина Спокойного притягали до відповідальності за наїзд на 9-річного хлопчика.

21 вересня Личаківський районний суд міста Львова обрав для підозрюваного у катуванні та незаконному позбавленні волі людини офіцеру першого відділу Самбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Спецпрокурори оскаржуватимуть рішення суду.

Станом на час публікування матеріалу це коротко про події однієї сторони медалі.

Тож сторона друга. Поговорімо про чоловіка у формі, який бив, тримав пістолет та погрожував. Прізвище цієї людини не можна розголошувати, поки триває слідство. Однак відомо, що це військовослужбовець ЗСУ. До війська пішов добровольцем у 2019 році. Брав участь у бойових діях, отримав не одне поранення. Цей чоловік захищав нас із вами на передовій. І вже навіть цього достатньо, аби глянути на ситуацію під іншим кутом.

Своє звернення у мережі Фейсбук оприлюднила Українська спілка учасників АТО.

“Щодо ситуації з “побиттям ухилянта” у Самборі.  Що вдалося дізнатися від побратимів. Тих двох ухилянтів затримали прикордонники при спробі незаконного перетину кордону та передали у військкомат для з’ясування обставин.

Самого початку, як розповідають хлопці, ніхто цих пасажирів не силував та не бив, навіть не обшукував (телефон в них же залишився). Їм запропонували, що вони мають варіант пройти ВЛК та стати військовослужбовцем ЗСУ. Вони відмовилися і відразу зв’язалися зі своїм адвокатом. Саме після розмови з юристом вони вочевидь вирішили влаштувати сцену з “побиттям та знущанням”, бо інших варіантів вже не було.

Як нам розповіли, ухилянти одразу почали “бикувати” і шукати, так би мовити, “слабке місце”, емоційну людину, на яку можна натиснути. Вони почали вигукувати відверто антиукраїнські гасла, ображати ЗСУ просто перед носом бійця, який нещодавно повернувся із передової і має контузію. Очевидно, що як і будь який захисник, який чує знецінення загибелі його побратимів, воєнний не витримав, не стримав емоцій і дав волю рукам…”. Повний текст звернення читайте тут.

Що маємо у підсумку: людина, яка ціною власного здоров’я стала на захист України, був на передовій, може отримати суспільний осуд та бути засуджений, а відверті антиукраїнські персонажі-ухилянти —  підтримку і співчуття.

Ми як ветеранська організація і діючі військовослужбовці підтримуємо наших поранених побратимів, які перейшли працювати в ТЦК. Наша позиція проста – не припустимо, щоб хтось дозволяв собі навмисно провокувати українських захисників, зокрема тих, хто після поранення продовжує виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною у центрах комплектування»

Також у коментарях спілчани опублікували відео, на якому Вадим Спокойний демонструє, як він перетинає кордон. Яка мета зйомки такого відео – невідомо. Як і мета оприлюднення виключно вигідних йому фрагментів конфлікту в ТЦК.

Так, не правильно бити людину та ще й при виконанні.

Так, не можна розмахувати зброєю перед неозброєною людиною.

Але не можемо просто відкинути факт, що чоловіку, який воював та був поранений, який бачив каліцтва і смерті своїх побратимів, важко змиритися з тим, що хтось потайки лісами втікає з країни. Ми не чуємо, що передувало бійці, бо, мабуть, не потрібно це чути.

Виникає багато запитань як до потерпілого, так і до військових.

Але є питання і до суспільства, держави, військового керівництва… До кожного.

Чи вміємо ми цінувати військо?

Чи ми цінуємо та любимо “котиків” тільки на відео із фронту, чи поважатимемо захисників і тоді, коли їм у ніжному далекому до реалій війни тилу, «зносить дах»? Чи готові ми розуміти, підтримувати й допомагати котикам повертатись у мирне життя?

Критичне мислення, медіаграмотність і неоднобокість – де? Ми готові розбиратись у ситуації докорінно, чи бачимо тільки те, що хочемо бачити? Ми готові до діалогу, чи людей з іншими думками ладні загризти?

Чи це не ми кричали, щоб у військкоматах працювали хлопці з фронту?

Чи не ми кричали, що поки «східняки» в нас відсиджуються, наші хлопці гинуть і куди дивиться військкомат?

На наш погляд, ця ситуація відкрила багато проблемних питань, як у цінностях суспільства, так і в системі, у компетентності.

Кінця цій ситуації ще нема.

У нас, журналістів місцевого рівня, закрадається думка й про те, чи не добралася ворожа пропаганда таким чином і у наше спокійне галицьке містечко.

Люба КІПОРЕНКО. Марія КУЗЬМИН.