Марія КУЗЬМИН
Триває другий рік війни, а перед нею карантинні коронавірусні часи. Власне, це співпало з територіальною реформою, ми живемо в іншому режимі – не Старосамбірський район, а громади. Кожна громада – це взаємодія територіального центру зі старостатами. Так сталося, що до поля зору нашого видання не потрапляли теми про успіхи й досягнення, проблеми і болі, виклики та їх подолання місцевих старост. Тому започатковуємо цикл публікацій про старостинські округи. Бо, направду, попри те, що основні зусилля кожного села чи міста – це наближення перемоги, у сторостинських округах відбуваються прекрасні події – десь освятили новозбудований храм, десь відкривають новозбудовану амбулаторію чи, скажімо, спортивні майданчики.
Старосамбірська громада – це десять старостинських округів: Білицький, Великолінинський, Великосільський, Волошинівський, Волянський, Тершівський, Торчиновицький, Старосолянський, Страшевицький, Стрільбицький. Про справи у Білицькому старостаті розпитували у старости Петра Кота.
«В нашому суспільстві прийнято вважати, що від звичайних людей нічого не залежить. Є влада – і все. До неї претензії, що не так приймають рішення, не так керують, не так управляють громадою. І мене дуже тішить, що ми від того усталеного радянського мислення відходимо, а починаємо розуміти, що чим активніші мешканці, чим більше ініціатив вони пропонують, тим легше знаходити компроміси, відповідно покращити ситуацію в своїх старостатах, а це свого роду кроки до успішнішої громади», – розмірковує староста з Білич.
Білицький старостинський округ – це власне село Біличі. Загальне число жителів становить 1225 людей, з них 218 дітей.
«От здавалося, що таке сільська кладка? Комусь, до прикладу в Старому Самборі, буде видаватися просто словосполученням. А для біличан – це, образно кажучи, стратегічний об’єкт. І у нас це міст, який з’єднує дві частини берегів через річку Яблуньку, на одному з яких розташована церква, на іншому – цвинтар. Цей міст постійно потребував ремонту, оновлення. Разом з громадою робимо металеве покриття. А це немала для Білич справа -1,8 м ширини і 110 метрів довжини. Ще маємо достелити 30 метрів», – розповідає Петро Кіт.
Дякує староста жителям Білич за згуртованість, за спільні бажання мати чистими свої території – прибирання цвинтаря, узбіч дороги.
Найбільшим досягненням у старостаті є те, що уже найближчими днями запрацює новозбудована амбулаторія.
«Її починали будувати за державною програмою ще до мого старостування. По багатьох громадах їздимо і бачимо, що ті будівництва так і залишаються незавершеними. Керівництву Старосамбірської громади вдалося довести до ладу цей заклад. Він стане своєрідним адміністративним центром Білицького округу. Тут розташується бібліотека, старостат, власне амбулаторія, а також буде можливість проживати лікарю сімейної медицини з родиною. Я вважаю, що це велике досягнення для нас», – продовжує Петро Кіт.
Пишається і навчальним закладом – Білицькою гімназією.
«Оксана Макогон – це директорка, яка бездоганно організовує роботу, де на високому рівні і навчальний процес, і виховний. Багато ініціатив, де наші юні біличани розвиваються та проявляють свої таланти та здібності. Великий акцент поставлений на патріотичному вихованні. У школі та біля школи затишно, чисто комфортно», – веде далі мій співрозмовник.
Горнуться місцеві люди і до бібліотеки. До слова, не лише молодого віку, а й старші. Різні заходи об’єднують людей і роблять їхнє дозвілля змістовним. А от з народним домом, за словами старости, «головний біль». Приміщення старе та холодне. Хоча великим плюсом є те, що до нього провели Інтернет.
«Я дуже хочу, щоб молодь мала комфортне місце, де можуть зустрічатися і спільно проводити час. Вечірнє дозвілля для них – це дуже важливо. Бо якщо їм не пропонувати чогось нормального, то будуть шукати де-інде. От керівник культури громади Ігор Піхо завжди чує нас, тому підвели до Народного дому Інтернет. Це вже добра нагода гуртуватися там. Також міський голова Ігор Трухим подарував нам тенісний стіл, то вже для молоді дуже добре», – радіє староста.
Ну і мрією спільною на всіх є добра дорога. Бо це біда.
«У нас в державі все будувалося, оновлювалося, а тепер росія все нищить. Звісно, що не на часі, проте дорога «Стрільбичі – Терло» державного значення і її ремонт має і може здійснювати лише держава. Міський голова Ігор Трухим, депутати та виконком тримають це питання на контролі і стукають у всі можливі двері. Все, що потрібно від громади, уже є. Зроблена проектно-кошторисна документація і передана для того, щоб розпочати ремонт дороги», – говорить Петро Кіт.
Віримо, що війна скоро закінчиться і наші міста й села почнуть розквітати. Зокрема, Біличі. До слова, гуртуються біличани і задля перемоги, зокрема підтримуючи земляків на фронті. У старостаті є свої великі і малі мрії – серед них і продовжувати освітлювати центральну вулицю села. Бо наразі з дев’яти кілометрів освітлено лише два. Хай все збудеться!
Ще у цій категорії
На війні загинув Степан Созанський з Волі: Учитель, Патріот, Герой
ФАПи Львівщини отримали медичні сумки від «Контінентал»
«Безліч разів вивозив хлопців з пекла»: на Курщині загинув десантник Віталій Горя