Минув рік, як на війні загинув Василь Пелиш зі Старого Самбора. У цей день у храмі Св. Миколая рідні, близькі та усі, хто вважав за потрібне молитовно вшанувати Героя, молились на Літургії, яку відслужили отці Михайло Николин та Юрій Бойчук.
З хрестом, Державним стягом та численними букетами осінніх квітів під спів патріотичних пісень від церковного хору «Дзвони Старого міста» громадськість піднімалася на старосамбірську голгофу – місце спочинку Героїв, які загинули за Україну.
Священники відправили панахиду, школярі поставили Ваcилю Пелишу та усім Героям, які там спочивають, квіти.
Зі словом до присутніх звернулася Любов Олійник, заступниця директора з виховної роботи школи № 1 міста Старого Самбора, яка носить ім’я Богдана Сольчаника, котрого злочинний режим розстріляв на Майдані в столиці 20 лютого 2014 року.
«Моє слово до вас, дорогі наші школярі. Доки живе пам’ять, живуть Герої. Колись ми і з Василем Пелишом, який вчився у нашій школі, ходили сюди, на могилу повстанців. Василь – легендарний Герой України. У 2014 році йому росіяни відрубали руку в полоні, бо на ній був тризуб. Але хлопець носив тризуб у серці, коли почалося повномасштабне вторгнення, він пішов боронити Україну. За нас і нашу державу хлопець загинув», – сказала Люба Юліанівна.
Ця подія і участь у заході, направду, для школярів найцінніша. Бо ж те, що відбувається зараз, ще не вичитаєш в жодному підручнику.
«Молитвою та мовчазним стоянням ми дякуємо Герою Василю. Дякуємо його родині, яка виховала такого патріота. Завжди у вихованні дитини є дуже важливий так званий трикутник – сім’я, родина, церква. Сьогодні цей «трикутник» дякує полеглому Герою, якому творимо молитовну пам’ять», – зазначив отець-декан Михайло Николин.
Нагадаємо, Василь Пелиш помер 18 вересня 2022 року у військовому госпіталі Дніпра. Хоронили Героя минулоріч, 21 вересня, у Різдво Пресвятої Богородиці. Цього хлопця, якому назавжди 27, знала вся Європа. Йому в російському полоні у 2014 році москалі відрубали руку, бо на ній було татуювання тризуба. Коли почалася повномасштабна війна, Василь добровільно пішов у один з київських військкоматів та знову став до лав ЗСУ.
Справу Василя продовжує його відважна дружина Альбіна, яка разом з ним пішла до війська. Улітку мала 10-денну відпустку та провідала родину Василя і помолилась на могилі чоловіка.
«Не можу повірити, що це вже рік. Нестерпно болить…», – втираючи сльози каже мама Героя Тетяна.
Нестерпно болить і нам…
Ростислав ЛЕСЬКІВ.
Ще у цій категорії
На війні загинув Степан Созанський з Волі: Учитель, Патріот, Герой
ФАПи Львівщини отримали медичні сумки від «Контінентал»
«Безліч разів вивозив хлопців з пекла»: на Курщині загинув десантник Віталій Горя