Хто ходив на його уроки – достеменно знає, чому ми не брати з росіянами: на війні загинув педагог Іван Макар

Іван Макар з Торчинович наближав перемогу України над рашистами. Особисто. Про неї він би розповідав своїм і чужим дітям. Бо був учасником російсько-української війни. Він мав гаряче і патріотичне серце. Він любив Україну і коли Держава опинилася в небезпеці – вчитель історії взяв до рук зброю.

Івану Макару з Торчинович – назавжди 33 роки. Як українці виграють війну його синочки – тепер дворічний Остапчик і чотирирічний Матвійко – будуть чути з вуст інших.

Цей чоловік більше ніколи не обійме свою дружину Софію, вони не поведуть разом до першого класу Матвійка. За всі успіхи синочків вона радітиме сама, ховаючи сльози.

Він був справжнім! Прекрасною Людиною, порядним сім’янином, добрим господарем, відмінним педагогом, надійною опорою для батьків – мами Оксани і батька Ігоря.

Він більше ніколи не посміхнеться колегам, які його поважали і цінували.

Іван Ігорович більше ніколи не проведе цікаві уроки у Стрілківському ліцеї.

«Іван Ігорович завжди був простим, хоч і часом суворим. Але він міг простими словами пояснити найскладніші моменти в історії. А ще він часто був на одній хвилі з учнями, через що його любили і після закінчення школи згадувати з посмішкою ці уроки.

У нього не легко було списати, але легко було вчитися. Цікаво.

Хто ходив на його уроки – достеменно знає, чому ми не брати з росіянами і чому нам потрібно боротися.

Він ніколи не був байдужим до долі своєї країни. І він це ще раз довів, коли пішов захищати нашу землю. Війна забирає найкращих, і забрала з собою Педагога з великої літери. Та Герої не вмирають. Кожен, хто закінчив нашу школу, пам‘ятатиме його. Завжди. Дякуємо Вам, Іване Ігоровичу, за науку, і за те, що віддали життя за наше мирне небо!», – ділиться спогадами про свого вчителя випускник Стрілківського ліцею Іван Магуряк.

Сьогодні сумно та нестерпно боляче усім, хто знав Івана Макара і тим, хто не знав. Бо це чергова рана. Спільна і незагоєна для нашої зболеної України. Але разом з тим розуміємо, що це ціна нашого з вами завтра. Бо Іван був серед тих, хто не дозволить москалю прийти сюди. Його побратими продовжують гнати путінських терористів із нашої землі. І виженуть. Українців будуть поважати у найвіддаленіших кутках світу. Синочки цього Героя зростатимуть в успішній Державі. А ми дякуємо Іванові, що захищав нас. Дякуємо батькам, які зростили Сина-Патріота. Молімося за рідних, щоб Господь додав сили триматися у ці важкі дні.

…Це війна. У всіх нас багато запитань. Не шукаймо відповіді одразу…