Івана Никеля посмертно нагородили орденом «За мужність ІІІ ступеня»

Івану Никелю з Торганович назавжди 34. Хоробрий, мужній, стійкий. Добровольцем пішов на війну. Служив у 53 окремому батальйоні оператором взводу протитанкових керованих ракет. Виконував завдання із захисту України на Київщині – у Бучі й Ірпені, відтак служив під Білоруссю. Загинув у Бахмуті 19 лютого 2023 року. Під час бойового завдання. Він не дав можливості російським окупантам після багаторазових спроб прорватися через захисні редути.

У вівторок, 4 червня, до Старосамбірського відділення територіального центру комплектування та соціальної підтримки завітала дружина Соломія з донечками Кароліною і Каріною. Сім’я приїхала, аби отримати посмертну нагороду за свого чоловіка й батька. Президент нагородив його орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Твій тато справжній Герой. Він зробив усе можливе для того, аби захистити нас усіх. Він боронив вас та кожного з нас», – сказав підполковник ЗСУ Андрій Іжик, вручаючи орден молодшій доньці Героя Каріні.

Іван Никель був родом зі села Дубрівки, одружився у Торгановичах. Добрий сім’янин, чудовий батько. Хотів, аби його сім’я мала все необхідне.

Він, не вагаючись, став на захист України на початку повномасштабного вторгнення. Пішов на війну за дружину, дітей, за державу. Бо хотів, аби його найрідніші люди жили в мирній та спокійній країні, без горя й страху.

Але війна – жорстока. Вона без жалю відбирає найдорожчих. Вона забара й Івана. Вона нанесла пекельну рану на тисячі сімей і на сім’ю Никель з Торганович. Рана, яка не загоїться.
Подвиги Героїв варті найвищих визнань. Але навіть найбільші нагороди не втихомирять біль.

До слова, Соломія Никель реєструвала петицію, аби її чоловікові Івану посмертно присвоїли звання Героя України. Петиція набрала необхідні 25 тисяч голосів. Тепер її має розглянути Президент.

«Я дякую всім, хто нас підтримує та хто підписав нашу петицію. Що далі – поки невідомо. Чекаємо. Для мене та наших дітей Іван – Герой. Він – наша найбільша нагорода від Господа.
Дуже боляче. Дуже важко нам без нього. Та ми горді бути його дружиною та доньками. Ми ще мали стільки спільних планів, яким уже ніколи не здійснитись…
Щодня у думках та молитвах дякую йому за всі наші щасливі миті…», – ділиться дружина Героя Соломія.