Історію міста творять його жителі: старосамбірянина Богдана Жидика вважають патріархом освіти

Лідію Тиховліз, Богдана Жидика, Михайла Храпка, Василя Сольчаника, Антона Добрянського, Павла Леха, Богдана Пашовича, Віру Сороку, Юрія Зачка у день відзначення 30-річчя Незалежності України міський голова Старого Самбора Ігор Трухим нагородив пам’ятною
медаллю з нагоди святкування ювілейного дня Незалежності України. Коротку історію кожного розповімо читачам у наших публікаціях. Сьогодні про Богдана Жидика.

Народився 4 вересня 1931 року, у час панської Польщі, у Торчиновичах. Його можна вважати людиною трьох епох. У своєму житті звідав усе: і босоноге дитинство, і війну, і тривогу за те, бо його батька лише за те, що на своєму полі сіяв пшеницю, посадили до в’язниці. Богдан Григорович пам’ятає, як на наших теренах панувала Польща, злиденне невільницьке життя односельчан, переслідування усього українського.

Не кращою була й радянська окупація, коли переслідувалося інакодумство, релігійні почуття. Та попри всі ці тяготи життя Богдан Жидик був тією людиною, яка була дана Старосамбірщині Богом, аби у ті непрості часи нести світло, зокрема світло знань. Богдана Жидика сьогодні особливо представляти не треба, його багаті на добрі справи роки, кожному говорять чимало. Його заслужено вважають вчителем вчителів, патріархом освіти. Чверть століття він був завідувачем Старосамбірського відділу освіти. За ці роки збудовано майже чотири десятки навчальних закладів.

Нам тепер можна подумати, що тоді було легше, бо держава давала кошти на будівництво. Не було коштів на будови шкіл, були призначені на капітальний ремонт старих приміщень. Це треба було вміти господарювати і бути далекоглядним, щоб знати, як це зробити. За таку «самодіяльність» Богдана Григоровича навіть «на килим» до столиці викликали. За його час керівництва було збудовано багато спортивних залів, їдалень, гуртожитків при школах, квартир для вчителів. До речі, останньої доброї справи не запроваджували у жодному районі.

Сьогодні можна ще говорити про багато хороших справ Богдана Григоровича. Вони – промовисті, вагомі, корисні. Але, до слова, ми пишемо про Богдана Григоровича, коли він на порозі славного ювілею – 90 річчя від дня народження. З роси і води Вам, дорогий ювіляре. Вдячність Вам за Ваші працю і погляди, вдячні Богу за Вас!
Нехай зозуля накує Вам сторіччя.