У центрі села Страшевичі, що у Старосамбірській громаді, у неділю, 9 червня, відкрили Алею Слави загиблим Героям. Священники освятили меморіал. І відтепер увіковічнені імена місцевих військовослужбовців, які віддали своє життя заради майбутнього кожного з нас, нагадуватимуть про ціну нашого сьогодні на своїй землі та успішного майбуття.
Василь Вовк. Ярослав Баршівський. Микола Грім. Микола Мажура. Андрій Гриб. Андрія Слопак. Петро Ворик.
Ці мужні чоловіки хотіли жити, вони мали безліч життєвих планів і мрій. Та найосновніше чого хотіли – бачити вільну від окупанта Україну. Тому пішли її боронити.
Ще під час АТО під Зеленопіллям у липні 2014 року загинув Василь Вовк із села Кобло, який брав участь в антитерористичній операції на сході України. Молодий хлопець, якому б жити і жити. Був самовідданим патріотом, який без вагань прийняв рішення, боронити Україну.
У липні 2022 року під час російсько-української війни загинув житель села Страшевичі Ярослав Баршівський. Йому назавжди 40 років…Молоде життя чоловіка обірвалося поблизу населеного пункту Спірне, що на Донеччині. Водій-електрик медичного пункту потрапив під артилерійський обстріл 3 липня, отримав осколкові поранення, несумісні з життям. У нього залишилися три сини і донечка Олександра, якій виповнилося лише два рочки.
У вересні 2022 року в жорстоких боях з російським окупантом загинув Микола Грім. Служив у 24 ОМБ, був старшим солдатом-кулеметником. Під час мінометного і артилерійського обстрілу та авіаударів отримав поранення несумісні з життям. Йому лише тридцять. Ще б жити і жити. Вдовою залишилася дружина Марія, осиротіли батьки, брат і сестра.
У січні 2023 року у війні з російськими загарбниками загинув Микола Мажура. Йому назавжди 50.Микола Мажура захищав Україну і в 2014 році. Коли почалося повномасштабне вторгнення поповнив лави військової частини А7390. Був молодшим сержантом, стрільцем.
Загинув, виконуючи бойові завдання поблизу населеного пункту Діброва Кремінської територіальної громади, що на Луганщині. Разом з дружиною Лесею виховали двох дітей. . Тепер своїх рідних і Україну боронитиме з небес.
У травні 2023 року знову біль та сум огорнули Страшеваичі, бо отримали пекучу звістку зі східного фронту – з гарячої Луганщини. У бою загинув Андрій Гриб зі Страшевич.
Андрій Гриб, 1981 року народження, молодший сержант, служив у 77 окремій аеромобільній бригаді, був командиром аеромобільного відділення. Загинув під час штурму позиції противника в районі населеного пункту Білогорівка на Луганщині у результаті артилерійського обстрілу.
Липень 2023 року приніс до Страшевицького старостинського округу чергову гірку звістку – росія вбила захисника Андрія Слопака зі села Кобло.
Йому назавжди 31. Воював у АТО. Коли почалась повномасштабна війна теж не зміг просто сидіти вдома. Добровольцем зголосився до війська. Служив у Самбірській частині «саперів». Отримав поранення на Запорізькому напрямку. Медики Дніпра, а відтак – Києва боролися за його життя. Та, на жаль, воїн помер у госпіталі столиці.
У перший день 2024 року, 1 січня загинув ще один житель села Страшевичі Петро Ворик. Назавжди 49. Служив у 71 окрема бригаді десантно-штурмових військ України. Останній свій бій командир кулеметного відділення прийняв під Авдіївкою. Був батьком чотирьох дітей.
Цього недільного дня присутні схилили голови під час хвилини пам’яті та молились на молитовній відправі.
Словами подяки перед батьками, дружинами та рідними Героїв виступили секретар міської ради Ігор Жук, а також місцевий староста Микола Ляхович.
«Пам’ятати Героїв – то наш святий обов’язок. Ціною свого життя захистили нашу свободу та незалежність. І на могили, і до Алеї слави будуть приходити діти на виховні години та довідатись більше про тих, хто захищав нашу Державу. Ми пам’ятаємо наших Героїв, ми хочемо, щоб їхнім рідним було бодай натрошки легше на душі, в міру можливостей готові їм допомагати», – каже Страшевицький староста Микола Ляхович.
Змістовну композицію на пам’ятному заході представили працівники культури та учні школи представили.
«Ця Алея стане місцем світлих спогадів та вічної вдячності тим, хто загинув за нас. Ми зобовʼязані пам’ятати і берегти у своєму серці світлий образ людей, які своїми грудьми прикривали рідну землю, які відмовились від щасливого, спокійного життя у тилу і пішли на захист, які віддали за наше мирне життя найцінніше, що у них було – життя…”, – кажуть у Страшевицькому старостинському окрузі.
Сьогодні в Україні в кожному місті та чи не в кожному селі є місця новітньої голгофи українського народу – поховання, де спочивають Герої російсько-української війни. У багатьох населених пунтках облаштовують пам’ятні простори, де можна зупинитися і розмірковувати над трагічним сьогоденням.
Додамо, нещодавно і у Торчиновицькому окрузі також встановили Алею слави.
Світлини надали у Старевицькому окрузі
Ще у цій категорії
У Великій Лінині попрощалися з невинно вбитим воїном Степаном Кіяком
Сім місяців вважали безвісти зниклим: на війні загинув Степан Кіяк з Великої Лінини
На війні загинув Степан Созанський з Волі: Учитель, Патріот, Герой