Батько отримав орден за сина, який загинув, захищаючи нас і Україну

Марія КУЗЬМИН

9 березня, рік тому, Павло Квасьний востаннє був у батьківській хаті. Тоді він спакував наплічник і пішов на війну. Минув важкий рік. 9 березня 2023 року Іван Осипович та Марія Романівна, батько та мати полеглого Героя, з жалем і сумом згадують про сина і розуміють, що вже ніколи не вернеться до рідного порогу та притискають до грудей багряного кольору коробочку з орденом. Це президентська відзнака Павлу Квасьному, яку напередодні вручили родині.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) передали батькові Героя та сестрі Марії. Нагороду в першому відділі Самбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вручав майор Богдан Витрикуш.

«Ваш Павло з мужністю і відвагою виконав свій обов’язок перед Україною, він проявив самовіддані дії, захищаючи Україну від ворога. На превеликий жаль, не можемо йому вручити цю державну нагороду, бо став до лав небесного воїнства. Ми продовжуємо його справу. Дякуємо вам за ваших синів, які, не вагаючись, стали на захист Держави», – вручаючи нагороду, сказав Богдан Витрикуш.

Павло виховувався у багатодітній родині. Окрім сестри Марії, мав ще братів Івана та Василя. Якраз із Василем разом служили у 24 бригаді ім. Короля Данила. 27 квітня минулого року під час артилерійського обстрілу в населеному пункті Гірське отримав важке поранення. Василь, незважаючи на обстріли, повернувся, аби забрати свого брата. Обох братів лікували в госпіталі в Дніпрі. Врятувати життя Павла не вдалося, 11 травня помер у шпиталі. Похоронили 16 травня у рідному селі Трушевичі.

«Це дуже важка рана для нас. Мама після смерті брата отримала діабет, «впала» на ноги, дуже сумують за вуйком мої дівчатка Вікторія і Христинка. Молодша, семирічна, на могилу гостинці носить. Павло служив і в АТО, він знав, що таке війна. І він хотів нас захистити», – плачучи розповідає сестра Марія.

Павлу Квасьному з Трушевич назавжди 36… Він від­дав своє жит­тя за за­хист не ли­ше Ук­ра­їни, а й кож­но­го з нас, наш край, на­шу сво­бо­ду і не­за­леж­ність. Щоб «на оновленій землі врага не було супостата» службу в ЗСУ продовжує брат Василь.