Історію міста творять його жителі: Антон Добрянський очолює правозахисну організацію «Меморіал», бо пам’ять про тих, хто жертвував своїм життям за Україну, має жити

Лідію Тиховліз, Богдана Жидика, Михайла Храпка, Василя Сольчаника, Антона Добрянського, Павла Леха, Богдана Пашовича, Віру Сороку, Юрія Зачка у день відзначення 30-річчя Незалежності України міський голова Старого Самбора Ігор Трухим нагородив пам’ятною
медаллю з нагоди святкування ювілейного дня Незалежності України. Коротку історію кожного розповімо читачам у наших публікаціях. Сьогодні про Антона Добрянського

«Ми відзначили 30-річчя Незалежності України, і я замислився, а яке моє відношення до цієї величної дати. Що значить для мене моє місто Старий Самбір, адже сама його назва говорить про його давню історію. Ми, корінні старосамбірчани, називаємо себе – тутешні. Я пишаюся, що належу до одного зі старовинних родів міста – Добрянських і Федоровичів, а вони породичалися з іншими славними родами. Горджуся, що мої предки долучалися до побудови старосамбірського храму. Прадід Добрянський займався виробництвом м’ясних виробів. Разом із партнером доставляли м’ясо і живих свиней у Відень.

Рід Федоровичів – ковалі й пасічники.

Слухаючи розповіді батьків про історію міста, замислився, а що я можу корисного зробити для Старого Самбора?

Будучи двічі депутатом міської ради, старався максимально реагувати на звернення жителів і по можливості вирішувати.

Моє місто має багату історію, має борців за незалежну Україну, як за часів панської Польщі, так і в радянський період. Моє місто дало світові митрополита, єпископа і понад десять священників.

Старий Самбір – місто ремісників і кушнірів, має також євреїв професорів докторів наук.

Говорячи про незалежність, треба говорити і про тих, хто її наближав, хто піднімав національну свідомість на наших теренах. Мало хто знає, що націоналістичну роботу на Старосамбірщині очолював о. Титомир зі своїм сином із села Верхній Лужок. А чи знають школярі про громадського діяча Івана Пукача зі Стрільбич?

Фундамент Незалежності закладали наші земляки, які входять у «Просвіту», «Січ», «Сокіл», «Союз Українок». Адже з боку польської влади був великий спротив, арешти і концтабори. Мій батько за націоналістичну роботу відбув два концтабори.

Я представляю правозахисну організацію «Меморіал» ім. В. Стуса, який організував Адам Гащишин. Коли стояло питання, щоб я займався цим, то не міг відмовитися, адже, хтось має цим займатися.

На своїх вечорах ми розповідали людям про тих, хто жертвував своїм життям, наближаючи нашу незалежність, відновлювали могилу І Світової війни та інші заходи проводили, аби пам’ять жила…», – розповідає пан Добрянський.