Марія КУЗЬМИН
Біля комунального будинку №11 на вулиці Героя України Богдана Сольчаника у Старому Самборі жінки, яким за 70, насадили оригінальні клумби, доглядають за квітами, милуються ними. Серед квітників «оселилися» й цікаві казкові герої. Усе виглядає дуже оригінально, приємно та мило. Ті, хто сюди завітає вперше, подумають, що над цим проєктом добряче попрацював ландшафтний дизайнер. Але більшість старосамбірян уже знає, що є тут своєрідний фан-клуб аматорів квітів. До нього належить Марія Шатинська, Марія Жидик, Люба Паїк та Віра Герасименко. А своєрідним мотором та душею справи є Орися Гаврилик.
Почалось усе 5 років тому із декількох висаджених кущиків. Тоді ці жінки, напевно, й уявити не могли, що згодом не лише вони зі своїх вікон милуватимуться цією красою, але й уся їхня вулиця та й не тільки. Висаджували одні квіти, другі, треті. Огороджували квітники цеглинками, задекорованими пластиковими пляшками.
З року в рік клумби оновлюються їх стає більше, а також кожної весни біля них оселяються нові герої. Їх, до речі, довгими зимовими вечорами жінки виготовляють власноруч. Днями наша журналістка також помилувалася цією красою, то і з нашими читачами ділиться враженнями.
Пообідня пора спекотного літнього дня. На вулиці спека. + 30. Під старим, розлогим горіхом, у затінку на лавочці сидять біля своїх квітників героїні цієї публікації Орися Гаврилик, Марія Шатинська та Марія Жидик.
…Наче в казці
«Дивіться, як у нас тут гарно, наче в казці. Тут, серед квітів, є і господар – Дід Панько, він стереже квіткове обійстя. Є ведмідь з медом, ведмежатко, білочка з шишками, їжак, гриби. На гнізді гонорово сидить бузько і жаби лапає. На озері поважно плавають лебеді. А цієї весни на озерці оселилася ще й качка з каченятами, плавають собі. Ту всю красу творить наша Орися. Цілу зиму не дармує, клеїть, малює, лакує. Золоті руки має», — розповідає “Вашому Голосу Прикарпаття” Марія Шатинська.
Пані Орися черпає цікаві ідеї з Інтернету. У свої 72 вмикає відео на ютуб-каналах. У роботі використовує туалетний папір, будівельний клей ПВА, фарби, лак. Форм не має, ліпить усе вручну.
Так жінки рятуються від самотності та депресії
«То ми так рятуємося від самотності (жартує, – авт.). Не впадати ж у депресію. Кожна з нас уже вдова. Діти живуть окремо. Треба ж чимось зайнятись. Радіємо самі, надихаємо та тішимо інших. Ми тягнемо цю красу роботою, а є й ті, хто підтримує фінансово. Маємо молоду нашу підприємицю Тетяну Юркевич, допомагає матеріально, іноді купляє саджанці і навіть встигає з нами попрацювати», — каже пані Орися.
Від весни аж до осені жінки підливають кожнісінький кущик. Виполюють бур’яни.
«Ой, я навіть боюся сказати, скільки у нас тут квітів. Ранньою весною тішать очі первоцвіти, дуже гарно квітли тюльпани. Якраз тепер відцвіли іриси – маємо різних кольорів. Маємо багато бегоній, гвоздик, троянд, гортензій. Є також гібіскуси, вегела, калина бульдонеж та багато інших. Ми щороку щось докуповуємо. Яких багато маємо – ділимося з іншими людьми. Інколи міняємось. Ну вже «розростатись», певно, не будемо, бо нема куди. Але утримувати це все у належному рівні – то клопоту немало», — веде далі Орися Гаврилик.
Жінки розповідають, що їхня робота привернула увагу і комунальної служби.
«Викошувати траву до нас приходять з комунгоспу. Є в них така дуже сумлінна жіночка Галя, вона так ретельно працює. До речі, треба косити знову. А минулої весни нам встановили гарну ковану лавочку, а то сиділи на простій дошці. От ще б нам тротуар під вікном, а то тече в коридор», — розповідає Марія Шатинська.
Було б чудово, якби таку ініціативу підтримали й жителі інших вулиць
Не проходять повз і місцеві жителі. Своїми враженнями з нами поділилась дослідниця Старого Самбора, адміністраторка місцевої Фейсбук-спільноти “Клуб корінних козолупів” Юліана Красник:
“Я завжди дуже радію, коли у нашому місті щось добре робиться. Звісно, не оминув мою увагу, як мешканки, яка вболіває за розвиток Старого Самбора, і цей неймовірно затишний куточок на вулиці Богдана Сольчаника. Усіх, хто дбає про своє місто над Дністром, я лагідно називаю старосамбірлюбчиками. Серед таких і ці прекрасні жінки, які власноруч створили таку красу. Мабуть, найкраще описати цю ініціативу можуть такі слова: створюй свій рай тут і зараз, не чекаючи чужих схвалень чи вказівок. Принагідно, рекомендую нашим містянам таки знайти час, аби прогулятися вулицею Сольчаника та побачити на власні очі цю всю красу”.
Жінки радіють, що земляки їхню роботу шанують, ніхто не шкодить, не нищить. Коли минулого літа посипався гіпс з однієї фігури, люди підходили і перепитували, чи бува не вкрали. А це пані Орися взяла його на реставрацію. Відтоді в роботі не використовує гіпс.
Ідей і натхнення жінкам вистачає. Вважають, що їхня праця приносить насолоду і гарний настрій не лише їм, а й усім, хто має нагоду побачити їхні клумби.
Пані Орися мріє про конкурс прибудинкових територій, каже, що така ідея викликала б інтерес і в інших творити світ навколо себе кращим:
«Дуже приємно, коли нам кажуть, що у нас гарно. А я хочу, щоб і в інших було також красиво, щоб і вони своїми руками наше чудове місто робили ще кращим».
Ще у цій категорії
Президент нагородив Назара Ралька з Бачини орденом “За мужність” ІІІ ступеня
Ірина Чубик та Катерина Яцик – поважні ювілярки вересня
Професор Михайло Кріль – творець і літописець нашої історії