24 Листопада, 2024

Радіо Онлайн

Ваш Голос Прикарпаття

Регіональне видання Самбірщини

Мирослава Королюк: “Будувати нове – завжди відповідально”

Поширити

Марія КУЗЬМИН

Що собі не вибачаємо? Коли не враховуємо у роботі зауважень наших читачів. Від літа ми отримали три дзвінки з Хирівської територіальної громади. Люди скаржилися, що передплатили газету, а читають з неї та нашого сайту про все з усіх громад, окрім їхньої. Ми визнали, що зауваження слушні! Виправилися, поїхали у Хирів. Поспілкувалися з головою територіальної громади Мирославою Королюк. Публікуємо інтерв’ю.

– Мирославо Ігорівно, минув рік, як Ви очолили Хирівську громаду. Як можете охарактеризувати цей період роботи?

– Завжди важко, коли щось старе ламається, починати будувати нове – відповідально. Ми створили відділи міської ради, структурні підрозділи. У нас є відділ освіти, культури, молоді та спорту; земельних відносин, комунального господарства, містобудування, архітектури; загальний відділ; відділ у справах дітей; фінансовий; відділ бухгалтерського обліку і звіту; загальний. Багато зусиль, часу забрали організаційні питання. Навіть до назв деяких є зауваження, щось задовге, щось треба об’єднувати, щось роз’єднувати. Але так було скрізь. Після виборів «доганялися» постановами. До прикладу, до нашого відома довели, що розпорядником коштів у кожній громаді має бути фінансове управління. Треба було щось вивчити, щось створювати, підбирати спеціалістів і запустити процес – життя у громаді. І ми це зробили. До речі, зовсім скоро плануємо запустити он-лайн трансляцію сесій міської ради. Для цього уже закупили обладнання. Важливо, щоб не емоціями керуватися в роботі, а конструктивом. Громада має знати, що і як вирішуємо.

Є три сфери в кожній громаді, про які, зазвичай, прийнято говорити і в яких найбільше клопотів та проблем – освіта, медицина, культура. Як вирішуєте, чи подолали виклики?

– Так, клопотів і проблем вистачає у кожній. Але в котрісь сфері вирішується, а в котрісь ні. Це про нашу освіту і медицину. Якщо говорити про перше, то тут у нас практично все добре. У нашій громаді гарна мережа, є чотири школи І-ІІІ ст. Наповнюваність опорного закладу разом з філіями 580 учнів. Ліцей має 360 учнів. Тобто це школи, які нам дешево обходяться. Є ще школи у віддалених районах, скажімо гірських – Лопушниця, Велика Сушиця, де наповнюваність не така втішна, але плюс у тому, що учням добре добиратися. І тут якраз проблема, яку ми не подолали: нам обіцяли в області «Школярик», ми були спроможні долучитися до співфінансування, однак не з нашої вини транспорт цей поїхав у іншу громаду. І тут благо, що батьки зрозуміли нас. Ну, чи подолали виклики в освіті? Їх треба постійно долати. Недавно мали проблеми у Скелівській школі – вийшов з ладу котел, в Стар’явській школі перегоріла димохідна труба в котельні… Наразі ми не призупиняли діяльність жодних шкіл. Але, на жаль, без того не обійдеться. У нас в Катино і Лібуховій в початкових школах є по 12 учнів. І коли випустимо 4 клас, то таки доведеться. Але доїзд дітей буде організований – з Катино в Лопушницю, з Лібухової – в Терло.

У громаді ми відкрили дитячу музичну школу. Раніше вона була філією Добромильської. Тут зробили ремонт. Батьки, підприємці, депутати спільними зусиллями дбають, аби діти мали достатню базу для навчання, зокрема музичні інструменти. І все рухається добре…
Але освіта, це галузь, з якою у нас є лише поточні проблеми. А медицина – то, на жаль, суцільна проблема. У нас нема медицини. У НСЗУ не задекларовано Хирів. Наша медицина належить Добромилю. Частина – амбулаторія Скелівки, ФАПи – Чаплі, Райнова, Гуманець, Муроване, Березів, Тарнавка, Шумина – належали до Старосамбірської первинки. 23 вересня на сесії міської ради вирішили створити власну структуру для Старосамбірської громади. Ми залишилися ніде. Директорка Добромилської номерної лікарні Оксана Урбанович висловила бачення, що ті медзаклади можуть належати Добромилю.
Ми консультувалися з обласним департаментом охорони здоров’я, їздили до Ореста Чемериса, директора департаменту. НСЗУ не бачить навіть спроможності Добромильської лікарні, а про Хирів і мова не може бути. Лікарня існувати у нас не буде. Принаймні, точно не найближчим часом.
Але треба сказати, що такі законодавчі, технічні речі, а на практиці наші люди отримують медичну допомогу. Лікарня наша має 10 терапевтичних ліжок, 15 неврологічних. Люди звертаються до лікарів, просто юридично вони належать Добромилю.

Щодо культури. Прийняли рішення про створення публічної бібліотеки, оголосили конкурс на заміщення вакантної посади директора. Є дві кандидатури. До речі, наші депутати обурюються, що бібліотеки у селах працюватимуть, а ФАПів не буде. Ніхто не применшує ролі культури, але і про надважливість медсестри чи фельдшера на селі кожен буде двома руками «за». От і що з цим робити. Треба шукати якесь Соломонове рішення. Думаю, ці речі згодом врегулюються на законодавчому рівні. І все буде добре. Колись так і з реформуванням швидкої було багато галасу. Сьогодні в Хирові маємо свою станцію. І, як на мене, з 12 балів вона працює на оцінку 12.

– Від держави громада отримує кошти на медицину та освіту. Чи вистачає?

– Освітньої субвенції не вистачає. Але і не так все страшно. Даємо раду. Ми додали зі своїх грошей. А медицину не отримуємо кошти, бо і медицини у нас не має. Ми мали нещодавно ZOOM-нараду з обласним департаментом охорони здоров’я. Нам пояснили, що зарплати медикам ми не маємо права давати. І навіть якщо би ми хотіли платити двом лікарям, які у нас працюють – це незаконно. Можемо лише платити матеріальну винагороду, заохочення. А заборгованість у медиків Добромильської лікарні велика. Такі ось казуси. Сподіваємось, що десь-колись виробиться кращий алгоритм на законодавчому рівні.

– Якість надання адміністративних послуг? Що у вас?

– Ми видаємо довідки про склад сім’ї, реєструємо місце проживання і знімаємо з реєстрації. І це все. Наразі йдемо до того, щоб створити ЦНАП. Щоб людина не ходила по різних кабінетах, а в нас і по різних корпусах, де в одному місці треба взяти довідку, в іншому – печатку поставити. Для початку ті послуги зведемо в одне приміщення, а потім будемо розширювати спектр послуг, хоч би вклеювати фотографії у 25 та 45 років та інші послуги надавити жителям громади.

Людей завжди хвилює стан доріг – в кожній громаді. Що скажете з цього приводу?

– Ой… Втішно, що роблять дорогу Н14-18 через Скелівку. Вона загальнодержавного користування Стрий – Нижанковичі, до майбутнього пункту пропуску. Роботи виконує «Дрогбуд» – якісно! Люди дуже задоволені. Але наші люди і заслужено багато нарікають. Бо комунальні дороги – то є страшне.

Тарнавка – село, до якого громадський транспорт взагалі не їздить. Сливниця – ніколи нічого не їздить. Катастрофічний стан дороги у Великій Сушиці. Протяжність села – 9 кілометрів. Водій «Школярика» щоразу «новими» словами «описує» її якість. Часто ламається. І розумію, що настане той день, що просто не поїде. Цього року ми подали клопотання в департамент дорожнього господарства відносно доріг Сушиці – Стрільбичі і Катино – Стар’ява. У Березові дорога проситься до ремонту. Вулиця Володимира Великого в Хирові, та, зрештою, їх багато. Майже всі потребують ремонту. Але. Як поділити на ті, що першочергово ремонтувати, і ті, які згодом? Бо люди в кожному селі заслуговують мати найкращу дорогу. Як на мене, то вже там, де не може проїхати «Школярик» треба робити дорогу, де їздить – там ще почекає. 2022 рік присвятимо дорогам. А за яку візьмемося спершу – будемо вирішувати. Бо абсолютно всі потребують ремонту. Я розумію скарги і нарікання громади.

– Пошук інвесторів, написання проєктів – як у Вас з цим?

– Найсвіжіша приємна новина. 1 мільйон 100 тисяч гривень надійде до Хирівської територіальної громади з Києва за програмою соціально-економічного розвитку. За ці кошти проведуть реконструкцію мереж вуличного освітлення по вул. Проектній у Буньковичах; по вул. Центральній у Великій Сушиці; по вул. Б. Хмельницького у Хирові.

Також цього року ми перекрили їдальню опорного закладу, простелили бруківкою тротуар у ліцеї, перекрили їдальню у ліцеї, взяли участь у проєкті «Безпечна Львівщина», закупили і вмонтували камери відеоспостереження. Встановили вуличне освітлення у Мурованому. У цьому селі взагалі не було вуличного освітлення. Туди їздить багато поляків на екскурсії, там є руїни замку Мнішеків. Моєю мрією є простелити бруківку до того замку, будемо думати, у якому проєкті взяти участь. А загалом по мікропроєктах до громади надійшло понад мільйон гривень.

Ми очікуємо результати по проєктах, що подали на Фонд регіонального розвитку. Маємо непоганий бал. Сподіваємось, що все вдасться. Хочемо закупити техніку для комунального господарства і відремонтувати початкову школу по вул. Січових Стрільців у Хирові.

Спортивне життя громади яке воно у Хирівській?

– Я вважаю, що активне. У нас було заявлено 5 футбольних команд: Хирова, Стар’яви, Скелівки, Мурованого, Городович. Вони брали участь в чемпіонатах та кубках Старосамбірщини упродовж цього року.
Дуже тішимося за наших волейболістів. Доросла волейбольна команда відзначилася цього року на Першій регіональній спартакіаді, яка проходила у Самборі і посіла заслужене І місце та мала честь представляти Львівщину на Всеукраїнських змаганнях, де посіла ІІ місце. Пишаємося і дякуємо хлопцям.
Також активними є і юні спортсмени громади, які беруть участь у різних турнірах, які проходять під егідою «Колосу». Брали участь у важливих змаганнях, як проходили цього року в Добромилі «Золотий колосок» з футболу та першій спартакіаді серед юніорів у Бісковичах.

Чи знаходите взаєморозуміння депутатського корпусу, колег, пересічних жителів громади?

– Традиційно так. Звісно, що з депутатами є різні часом бачення стосовно тих чи інших справ. Часто спілкуюся багато з депутатами щодо доцільності прийняття того чи іншого рішення. Наводжу аргументи свої, слухаю їхні. Порозуміння знаходимо. З колегами також намагаємось розумітися. Пересічні громадяни? Природньо, що і порозумінь, і непорозумінь буде багато. От до прикладу нещодавній конфлікт, який набув широкого розголосу. Земля (2 гектари), яку надали молодому чоловікові, захиснику, який отримав її відповідно до законодавства, спричинила своєрідний місцевий резонанс. Люди з Райнової протестують, бо там є дерева, які не хочуть віддавати комусь одному у власність. Виник конфлікт. Думаю, треба приїхати в село, говорити з людьми. По документах ця земля годиться для приватизації. От і людина запитує, чому не підписую папку з паперами…
Такі різні робочі справи бувають. А взагалі, для мене на першому місці є людяність у стосунках з жителями громади. Ще коли працювала у школі, обурювалася, що є посадовці, які не піднімають навіть голови, коли до них заходиш у кабінет. Повага, добрі людські взаємини, а вже потім пошук шляхів для вирішення проблеми.

Знають усі, який найбільший головний біль для Хирова – тверді побутові відходи. Яка ситуація? Куди рухаєтесь? Що уже зробили?

–О так, це велика біда. Але ми у смітті не потопаємо. Вдалося вирішити. Дякую міському голові Старого Самбора Ігорю Трухиму, що з порозумінням поставився до нашої ситуації. Ми підписали угоду і возимо сміття. Це нам коштує дорого, але напруга знялася. Про створення власного полігону і мова не може йти. Це дуже дорого. Ми консультувалися з департаментом екології в області, там дуже багато процедур. Наразі вивіз сміття налагоджено з сіл Стар’ява, Катино, Лопушниця, Терло, Смільниця. Так було і раніше. Так стараємося втримати, а далі, дасть Бог, будемо залучати й інші села. Щоденно машина вивозить сміття з Хирова, а в останній четвер місяця зі сіл.

У перспективі, гадаю, все буде цивілізовано: на межі Хирівської і Старосамбірської громади буде якийсь невеличкий сміттєпереробний завод. Знаю, що в Старому Самборі вже заговорили про це публічно.

У нас тепер новий начальник комунального господарства і він працює над тим, щоб купити іншу машину для вивозу сміття і залучати більше сіл.

– Головна мета децентралізаційних реформ – створення умов для надання якісних послуг в різних сферах життєдіяльності, а також це можливості для розвитку. Чи маєте розроблену Стратегію розвитку громади?

Не маємо. Але на останній сесії прийняли рішення вступити в асоціацію місцевих рад Львівщини і нам обіцяли посприяти в розробленні Стратегії розвитку. За кілька місяців будемо мати.

Дякую за розмову, Мирославо Ігорівно. І на завершення, голова громади – важка, відповідальна посада. Де черпаєте натхнення?

Дуже люблю читати. Особливо Мирослава Дочинця. А великою втіхою, насолодою і натхненням є мої онучки Емілія і Марія.

Ваш Голос Прикарпаття