Нещодавно журналісти нашого медіа завітали до поважної старосамбірянки Марії Бурлаки зі Старого Самбора. Помешкання жінки розташоване в одній з високозамківських п’ятиповерхівок. Звичайний день завдяки зустрічі з цією літньою жінкою, став незвичайним. Бо розуміємо, що є серед нас ті, хто переконливо вірить в перемогу і не лише про неї мріє, а й діє. На своєму місці.
Не зважаючи на поважний вік, пані Марія не лишається осторонь подій, що відбуваються в Україні. Її серце переповнене болем за Україну, за її мужніх синів і доньок, які боронять рідну землю від ворога.
“Як я можу сидіти склавши руки, коли наші хлопці гинуть за нашу свободу?” – риторично запитує пані Марія.
З кожної пенсії жінка відкладає частину коштів, щоб потім передати їх на потреби Збройних Сил України. Її внесок може здатися незначним, на перший погляд, бо хтось скаже, що мої 100-200 гривень змінять.
Від ГО Сильні, коли разом та нашої редакції вручили бабусі Подяку та маленький подаруночок – патріотичну хустину, яку й відразу накинули жінці на плечі.
Поспілкувалися, розпитали про життя, про трудовий шлях. Жінка працювала на льонозаводі практично весь свій вік, а в юності працювала на сході – як тоді казали: “на вербівці”, будувала на Донеччині тоді Артемівськ, а тепер героїчний Бахмут.
Разом з чоловіком виховали двох чудових дітей.
До слова, дочка Галина з наснагою та рясно сіє все українське у південному Миколаєві. Більше про неї писали тут.
“Я вірю в нашу перемогу! Я мрію дожити до неї! – каже пані Марія. – Наші воїни сильні духом, а наш народ – єдиний і незламний. Разом ми обов’язково переможемо! Добре, що ви тут, чекайте”, – каже бабця Марія та з гаманця витягає черговий донат, беремо 400 гривень, а бабуся додає: Дасте, куди треба“…
Історія пані Марії – це не просто зворушливий приклад патріотизму. Це нагадування про те, що доброта й щедрість не знають віку. Кожен з нас може зробити свій внесок у спільну справу, адже навіть маленька крапля може наповнити ціле море.
Корисні справи во ім’я України, як бачимо, не знають віку. Добрі, мудрі очі, щира посмішка і добре серце бабусі Марії – це те, що робить нас непереможними. Її історія – це урок для всіх нас, урок єднання, любові до Батьківщини та віри у світле майбутнє.
Війна в Україні згуртувала народ, об’єднавши людей різного віку, професій та поглядів. Кожен намагається допомогти на своєму фронті, хто чим може. Історія 89-річної Марії Бурлаки зі Старого Самбора – яскраве тому підтвердження. Її щира турбота про українських захисників зворушує серця і надихає не здаватися, а пожертва на армію йде від чистого серця і наповнена щирою любов’ю до України.
Нагадуємо, що в редакції діє постійний збір на ЗСУ. І ви можете долучитися
Ще у цій категорії
Президент нагородив Назара Ралька з Бачини орденом “За мужність” ІІІ ступеня
Ірина Чубик та Катерина Яцик – поважні ювілярки вересня
Професор Михайло Кріль – творець і літописець нашої історії