Опісля заупокійної літургії у храмі Св. Миколая, яку відслужили священники УГКЦ Михайло Николин, Юрій Бойчук та духівник з УКУ, старосамбірчани відвідали могилу загиблого на Євромайдані Богдана Сольчаника та пригадали криваві події Революції Гідності.
Сьогодні, 20 лютого, у десяту річницю жорстоких розстрілів на Євромайдані, старосамбірчани вшанували пам’ять загиблого земляка Богдана Сольчаника. Історик, викладач Українського Католицького Університету, він був справжнім патріотом, готовим покласти своє життя за волю України. Із самого малечку цікавився історією, посідаючи призові місця на олімпіадах, тому розуміємо, що він справді усвідомлював на що іде, і чого варта боротьба за свободу.
Урочистою ходою старосамбіряни піднялися до могили Героя. Його батьки витирають сльози, але тримаються. Серед присутніх – школярі та пластуни, які, мабуть, і не пам’ятають, як відбувалися ті страшні події. Вони розвісили зроблених власноруч паперових ангеликів та запалили свічки у знак пам’яті.
Проте, сьогодні це не єдина недавня могила, розташована біля останнього спочинку повстанців. Тепер там додаються хрести – полеглі українські воїни, яких вбиває ворог. Зараз там знайшли свою останню домівку також Сергій Беспалов-Щербан, Василь Пелиш та Олег Турянський, якому не виповнилося навіть вісімнадцяти, коли його життя відібрала російська ракета.
Всі, хто прийшли, помолилися за захисників і вирушили до площі Героїв Небесної сотні, де відбулася панахида та виступ-згадка кривавих подій Революції Гідності, який підготували учні Старосамбірської школи №1, названої тепер у честь Богдана Сольчаника. Після цього відбулося відкриття літературно-туристичного шляху ім. Героя України Богдана Сольчаника «Кухні мого покоління».
Важко повірити, що всі ці жахливі події насправді відбуваються з нашою країною. Ще ті, хто були дітьми й не розуміли, що відбувалося під час Майдану; ті, хто бачили по телевізору страшні кадри, але не усвідомлювали їхніх масштабів, зараз воюють на полі бою й, часом, на жаль, віддають своє життя за вільну Україну.
20 лютого 2014 року – чорний четвер для нашої новітньої історії. Тепер, у час повномасштабного вторгнення, маємо чорну п’ятницю. Та віримо, що настане Великдень – великий день української перемоги.
Софія НОВОСЕЛЬСЬКА.
Ще у цій категорії
Героя Івана Жука похоронили біля церкви у рідному селі
“Фінанси – двигун розвитку”: інтерв’ю з головною фінансисткою Старосамбірської громади
У Головецьку попрощалися зі загиблим у Курській області Ігорем Борисом