Вода і війна: говоримо з керівником Старосамбірського водоканалу

Люба КІПОРЕНКО

«Коли включать воду на Високому Замку?»

«Світло є, води нема. Як прати одяг?»

Схожих повідомлень, коментарів та скарг зустрічаємо дуже багато. Тому ми поцікавились у Василя Антошика, директора Старосамбірського міського водоканалізаційного підприємства, як працює установа у час повномасштабної війни.

Пане Василю, знаємо, що водопостачання – це тривалий біль для Старого Самбора. Однак, до браку води та зношеності мереж 24 лютого додалася війна. Що змінилося у Вас на підприємстві?

24 лютого у нас, як і в усіх, мабуть, було певне нерозуміння, як жити далі. Що буде завтра? Як працювати? Однозначно, ми не припиняли роботу ні на день, бо громадяни мають бути забезпечені необхідним. Принаймні, наскільки це дозволяє ситуація. А вода – це одна з найбільших необхідностей, погодьтесь. Влітку ми зіштовхнулися з проблемою, не пов’язаною із бойовими діями. Місту через посуху бракувало води. Тому нам довелось запровадити графіки відключень. Наслідки війни ми почали відчувати після обстрілів об’єктів енергетичної інфраструктури. Адже дуже залежимо від світла.

Після масованих атак на енергетичні об’єкти, мабуть, усі відчули наскільки ми насправді залежні від світла. Розкажіть, будь ласка, як це все відбилось на Вашому підприємстві?

Як я вже казав, ми безпосередньо залежимо від світла. Для розуміння додам, що подати воду у домівки – це не просто натиснути одну кнопку. Спершу потрібно набрати зі свердловини резервуар чистої води, а вже потім запустити у місто. Для цього, звісно, потрібно світло. Усі знаємо, що ворог пошкодив енергосистему нашої країни. Сьогодні енергетики працюють над її відновленням. Зараз мусимо з розумінням поставитись до ситуації. Маємо орієнтовні графіки відключень електроенергії: планові, непланові, аварійні. Чіткий графік подачі води теж розробити складно. Однак, мав розмову з керівництвом РЕМ, аби за можливості стабілізувати подачу електроенергії на наших лініях. Намагатимуться сприяти максимально.

З якими проблемами ще зіштовхнулись?

Влітку, до прикладу, мали брак води. Вдалось придбати насоси. На жаль, через відсутність світла, два з них вийшли з ладу. На сьогодні ми вже їх відремонтували.

У формуванні робочого тиску водопровідної мережі задіяні також і 2 підкачувальні станції в різних частинах міста, на їх функціонуванні теж відбивається знеструмлення, особливо у непередбачуваний час. Розгалуженість мережі та її протяжність зумовлюють значний час для створення необхідного тиску в мережі, а для віддалених районів – мікрорайон Високий Замок – особливо та критично.

Тепер ще зіштовхнулися з проблемою великої кількості нечистот. Розуміємо, що у нас збільшилось населення, адже сюди переїхали люди із зон бойових дій. Робимо все, що в наших сила. Однак, тут хочу звернутися й до громадян. Наголошую бути сумлінними та не засмічувати каналізаційні мережі.  Не буду тут перелічувати, що люди викидають у стоки. Але візьмімо просто вологу серветку. Вона не розчинається у воді та може стати своєрідним «штопором» й спричинити поломку техніки.

Закликаємо мешканців міста відповідально ставитись до цінного ресурсу – питної води, дотримання правил користування каналізаційними мережами. Наш невеликий колектив понад фізичні та фінансові зусилля використовує всі свої ресурси та можливості для того, щоб ви могли одержати наші послуги.

Які є потреби для того, щоб підприємство могло забезпечити мешканцям належне водопостачання та водовідведення?

Сьогодні, у час повномасштабної війни, не зупинятимусь на трубах та мережах. Нам важливо зараз мати альтернативу електроенергії. Не знаємо коли та чи взагалі битиме ще ворог по енергосистемі. Ми не знаємо, чого чекати завтра. Але мусимо бути готові до всього. От, до прикладу, вже лякає сильний мороз, адже без світла труби, які йдуть наземно просто перемерзнуть і це може бути катастрофа.  Для того, аби ми працювали нормально у разі відсутності світла, нам потрібно чотири генератори. Наразі маємо один від Хорватії. На 24 кіловати. Відремонтували його, встановили на водозаборі на Посаді Горішній. Періодично задіюємо його.  Спільно зі Старосамбірською міською радою працюємо над закупівлею ще однієї генераторної установки. Плануємо зробити їх мобільними. Тобто, щоб можна були перевозити на ті обєкти, де буде потреба. Але мати генератор це одне, для його роботи потрібно ще багато пального. Наприклад, той, що ми отримали з Хорватії «їсть» близько 7 літрів за годину роботи. Тож у разі виникнення такої потреби, звертатимемось до підприємців, аби допомогли.

Що робити старосамбірянам? Що порадите?

Що ж порадити? Людям, які живуть на верхніх поверхах будинків, варто за можливості зробити собі своєрідні резервуари з водою на 50-100 літрів. А загалом важливо залишатися єдиними, допомагати один одному. Маємо розуміти, що це війна. Хлопці на передовій живуть у болоті, в морозі, зовсім без світла, води й тепла. Але вони бережуть нас із вами, не нарікають, воюють… Не падаймо духом, не ламаймося, не сварімось між собою. Бо цього добивається ворог. Хочу подякувати тим містянам, які дзвонять із посмішкою, а не з агресією. Таких більшість і це тішить. Перезимуємо, переможемо і все буде добре.