«Те, що для людей непотріб, для нас інколи дуже цінний експонат»: директор музею Назар Ящак

Марія КУЗЬМИН

Старосамбірський історико-краєзнавчий музей сусідує з приміщенням нашої редакції. Щовівторка спостерігаємо, як групи туристів з курортного Трускавця зупиняються на головній площі міста, екскурсоводи у гучномовець розповідають їм про історію древнього міста Старий Самбір, якому цьогоріч 950 років, відтак ідуть на екскурсію до музею. А чим цікавий музей, який, до слова дихає старовиною, хоча йому самому немає й десяти років – журналістка нашого сайту вирішила показати і своїм читачам. Спілкуємося з директором Назаром Ящаком. 

– Скільки людей відвідали музей у 2020 році?

– На жаль, через пандемію COVID-19 і жорсткий карантин ми не можемо похвалитись великою відвідуваністю музею у минулому році. Й за статистикою ми не перетнули рубіж у тисячу осіб. Порівнюючи з попередніми роками, маю на увазі 2018-2019 роки, кількість відвідувань була на 5-6 сотень більшою. Ми, працівники музею, докладаємо максимум зусиль, щоб повернутись на попередній рівень відвідуваності та ще й покращити його. Та сьогодні все залежить не тільки від нас, але й від загальної епідеміологічної ситуації.

– Які нові експонати з’явилися в колекції музею? 

– Останнім часом нам почали приносити багато вишитих рушників.  Подарували дві мотики 17 століття. Можна ще багато чого перечислювати. Але ми зіштовхнулися з такою проблемою, що люди просто викидають або знищують цікаві речі, які би могли стати окрасою музею. Маємо такий приклад, коли небайдужі люди забрали зі смітника вишиті картини і передали їх до музею. Ви собі уявіть, що людина не один день та ніч вишивала роботу, а потім ця унікальна річ може бути просто знищена! Тому при нагоді хотів би звернутись до жителів Старосамбірської та інших громад, не викидайте та не знищуйте речі, які вам стали непотрібні – зверніться до нас, працівників музею, ми постараємось дати друге життя цій речі та збагатити експонатами наш музей. Те, що для людей непотріб, для нас інколи дуже цінний експонат.

– Над чим працюєте зараз? 

– Нещодавно започаткували масштабний проєкт «Історія оживає в музеї». Мета його – показати, як працює та чи інша річ, розповісти історію виникнення предмета, з чого він складається. Наприклад, показати принцип роботи віялки чи як горить гасова лампа. Це відео буде опубліковано на ютуб-каналі музею. А в подальшому будуть створюватись QR-коди, з яких буде сформована віртуальна екскурсія нашого музею. Також цей рік багатий на визначні дати: це і 30 років Незалежності України та 950 років з часу першої писемної згадки про Старий Самбір. Тому уже формуємо тематичні виставки, детальніше про які люди зможуть дізнатись з наших анонсів.

– Музей відвідують щовівторка групи туристів з курортного Трускавця, а це люди з різних куточків України, як вони сприймають ваші експозиції? Як реагують на розповідь? Чи діляться враженнями?

– Так, ми уже три роки співпрацюємо з готельним комплексом «Трускавець 365». Справді, люди є з різних міст – Рівного, Києва, Дніпра, Кривого Рогу, Запоріжжя. Їм цікаве знайомство з нашим бойківським краєм, який має свою особливість та неповторність. Показуємо місто у світлинах – давніх і теперішніх, демонструємо наш бойківській край на картинах з першого всеукраїнського пленеру художників, що проходив у 2010 році в Росохах. Ну, а в третьому залі маємо можливість в повній мірі показати красу бойківського краю у вишитих рушниках, у традиційному одязі, у знаряддях праці, які притаманні нашому краю.

Родзинкою екскурсії є можливість наочно показати предмети та познайомити наших гостей зі словами-діалектами, які вживали наші предки, бойки. Туристи з особливою цікавістю намагаються повторити і запам’ятати наші автентичні терміни: бамбетель, жилізко, куфер, нецки, колотівця і уявлятимуть, як ті цікавинки виглядають.

Мені, направду, приємно після проведеної екскурсії чути багато гучних оплесків та позитивних відгуків.
Щодо вражень, то люди мають можливість залишити їх у книзі відгуків або у гугл карті, де розміщена інформація про музей. Зараз наша оцінка 4,5 з 5, що є дуже круто.

– Розумію, що серед кількості експонатів важко виокремити якусь окрему річ, та все ж, що з виставкових речей Вам найбільше до душі?

– Кожен експонат є особливим по-своєму. Але особисто для мене найцікавішою є скриня, яку виготовив отець Станіслав Дашо, який душпастирював у Старому Самборі. Його ім’я носить одна зі шкіл в місті, в якій він з 1921 до 1944 року працював. Священник-різбяр – це щось дуже незвичне. Людина, яка пройшла пекло більшовицького режиму, яка за тисячі кілометрів від рідного дому не забувала про свій бойківській край. А різними способами старалась прославити його на цілий світ. Для мене це особистість, з якої треба брати приклад. Тому я гордий, що маю честь розповідати іншим людям про нашого отця Станіслава Дашо, активного громадського діяча та активіста “Просвіти”.

– Чи співпрацюєте з місцевими митцями, навчальними закладами?

– Ми активно співпрацюємо з нашими митцями та науковцями. До прикладу, зараз в музеї діє виставка нашої місцевої художниці Галини Качмарик, яка виконує свої роботи на камінцях.

Радий, що причетний до випуску другої частини книжки про Старий Самбір нашого дослідника Олександра Глінки. Щодо навчальних закладів, то дуже приємно, коли в музеї починає діяти якась нова виставка, першими, хто її відвідує, це діти зі шкіл Старого Самбора. Також шкільна молодь досить активно бере участь у різних квестах, майстер-класах, інтелектуальних іграх, які ми організовуємо.

– Які плани маєте на майбутнє? 

– Є декілька напрямів. Перш за все, будемо працювати над популяризацією нашого бойківського краю та музею. Тут йдеться про створення нових цікавих туристичних маршрутів, розроблення туристичного квитка нашого міста, створення сайту музею. Другий напрям діяльності – це господарська частина. Оновлення фасаду музею, ремонт експозиційних приміщень, придбання оргтехніки. Ну і третій напрям – це розроблення різних квестів, майстер-класів, проведення тренінгів, створення на основі музею історичного гуртка.

 

– Що з фінансуванням музею? 

– Старосамбірський історико-краєзнавчий музей фінансується з місцевого бюджету Старосамбірської міської ради. Нам дають гроші на зарплату, оплату комунальних послуг та частково на господарчі потреби. Жити і працювати можна – шикувати ні (сміється). Але приємно, що справа, до якої ми дотичні, єднає минуле, сьогодення та майбутнє нашого краю та України.