30 березня, у вівторок, передчасно пішов із життя директор Бусовиської школи Іван Васильович Сорока. Його поважали вчителі та учні, батьки та уся громадськість. Ним захоплювалися директори інших навчальних закладів.
“Іван Васильович був чудовим директором, великим вчителем, наставником педагогів, директором директорів, новатором“, – з сумом розповідають в гуманітарному відділі Старосамбірської міської ради.
Його виступи на вчительських конференціях та нарадах директорів, його особливі погляди на освітянські та просто життєві речі дозволяли знаходити якусь таку золоту серединку в порозумінні між усіма учасниками освітнього процесу. Порозумітися, замислитися, змінитися. Ось наведемо одне зі сотень мудрих міркувань:
“У вихованні негативний вплив мають подвійні стандарти: одні намагаємось привити учням, інші – це реальність нашого буття і поведінки.
Кажемо, що куріння і алкоголь є шкідливі, а самі куримо. Батьки влаштовують навіть застілля для дітей з шампанським. Кажемо, що треба жити чесно і справедливо, а діти бачать, що життя таким чином не вдається.
Визнаймо, що виховання словами, що здебільшого ми і робимо, – одне, а власний життєвий приклад – це інше…“, – говорив якось на освітянській конференції.
Роки його педагогічної роботи – цікаві, плідні й успішні.
Чого вартує його ще один напрямок роботи – театральне мистецтво. Він створював міні-театр, до якого у віршованих формах писав тексти, сам його озвучував, залучаючи і школярів навчального закладу, який очолював. Картини для сцени малював і вирізблював сам. Цей своєрідний жанр, якого, до речі, ми більше ніде не бачили, можна швидше за все назвати ляльковою виставою – глибокою, змістовною, повчальною.
Не ставимо собі за мету тут в одній публікації розповісти про непересічну постать Івана Васильовича Сороки. Був він багатогранною особистістю. Жаль і сум переповнює наші серця. Бо надто рано, у 58 років, обірвалася його життєва дорога. Світлі спогади про цю Людину житимуть у наших серцях вічно…
Висловлюємо щирі співчуття родичам, близьким та колегам з приводу смерті директора Бусовиської школи Івана Васильовича Сороки.
За роки своєї плідної педагогічної діяльності він виховав не одне покоління, розв’язав тисячі життєвих задач і рівнянь. Він міг би ще дуже багато зробити. Та раптом списався у руках учителя той шматочок шкільної крейди, без якого себе не уявляв, обірвалася ниточка життя. Чому? Розуміє лише Господь…
Нехай добрий, світлий спомин про Івана Васильовича назавжди залишиться у серцях рідних, колег, усіх, хто його знав, любив та шанував. Хай душа Його знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають.
Хоронять Івана Васильовича сьогодні, 1 квітня, у рідному Бусовиську.
Ще у цій категорії
Президент нагородив Назара Ралька з Бачини орденом “За мужність” ІІІ ступеня
Ірина Чубик та Катерина Яцик – поважні ювілярки вересня
Професор Михайло Кріль – творець і літописець нашої історії