Христині Дмитрук – 20! Другий рік юна героїня служить у ЗСУ

Війна в Україні вирвала з мирного життя мільйони людей. Змінила долі, плани, мрії. Проте, на тлі жаху і болю, народжуються й нові герої. Їхні історії надихають, змушують вірити у краще майбутнє. 20-річна Христина Дмитрук  – одна з таких героїнь. Її історія – це не просто розповідь про службу в ЗСУ, а про людяність, сміливість і щире бажання допомагати.

Христині завжди подобалися військові. Та вона мріяла про зовсім інше життя, мирне. Як і всі ми. Та війна внесла свої корективи. Не вагаючись, дівчина пішла до військкомату. Її мотивувало прагнення захистити свою країну, допомогти людям.

«Я пішла на військкомат, коли війна в Україні триває другий рік. Українські родини проживали багато болю і тривоги. Я  розуміла, що це важкий час, але водночас героїчний та історичний час, щоб  змінити наше майбутнє назавжди.  Я відчувала, що можу напряму бути дотичною до великих змін в моїй Україні», – розповідає дівчина.

Христина  стала кухарем. Її щоденна робота – це не просто приготування їжі для воїнів. Це турбота про їхнє здоров’я, бойовий дух і емоційний стан. Вона знає, як важливо бійцям відчувати смак домашньої їжі, відчувати тепло і затишок, навіть перебуваючи далеко від дому, на передовій.

Проте, війна не обмежується фронтом. Є й тил, де також вирує боротьба за життя. Христина не раз висловлювала бажання допомагати пораненим бійцям. І ось, її мрія здійснилася. Зараз вона працює кухарем у військовому госпіталі в Дніпрі.

«Я тут на бойовому розпорядженні. Тобто військова частина мене скерувала на таку службу, а завтра-післязавтра я можу виконувати свої завдання у будь-якій іншій області. Військові собі не належать. Ми виконуємо накази. Бо для перемоги важливо все. І ситі воїни – це добрі воїни. А для поранених бійців щирі слова і смачні страви стають ліками не гіршими за медичні препарати», – каже Христина.

Разом з побратимкою Ольгою Христина готує їжу для воїнів, які перебувають на лікуванні в госпіталі. Однак дівчина знає, що у будь-який час умови її служби можуть мінятися. Та вона готова до будь-яких варіантів своєї роботи.

«І не тільки психологічно. Увесь військовий вишкіл я пройшла на полігонах, зокрема й у Десні. Моя вправність хороша. Тому все буде, як повинно бути», – каже військова.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Христині не було ще й повноліття. Вона навчалася у Львівському вищому професійному училищі технології та сервісу. Її фах – адміністратор та агент з туризму. 

«Ти така ще молода й уже понад рік у ЗСУ, як змінилася ти за цей час?», – запитуємо.

«Так, я змінилася кардинально. Тепер  знаю ціну простим речам. Я стала  дисциплінованою і відповідальною. Військова служба навчила мене діяти за розкладом, дотримуватися порядку і правил. Я навчилась приймати швидкі та ефективні рішення в стресових ситуаціях. Військові навчання і реальні завдання вимагали від мене миттєвої реакції і вміння контролювати емоції.  Ще я усвідомила значення служіння своїй країні. І, як на мене, кожен може знайти спосіб послужити своїй Україні в тяжкий час. Байдужість серед людей – це також великий ворог. Внутрішній», – розмірковує Христина.

Рік, що минув, для Христини був особливий ще однією знаменною подією: вона  одружилася. Її  чоловік Олексій на рік старший, також військовий.

«Ми розписалися в лютому, у його день народження. Медовий місяць був недовгий. У кожного свої завдання. Олексій зараз у Сумах. Обоє мріємо про перемогу… І наша сім’я знатиме їй ціну. Та важко мені думати про себе і хвилюватися за нього», – говорить.

Ми написали історію цієї захисниці, адже завтра,  24 червня, у Христини гарний ювілей. Хвилюються за неї та моляться рідні й усі краяни.

Христино, від щирого серця вітаємо тебе з 20-річчям! Ти – неймовірна дівчина, справжня героїня, яка не побоялась стати на захист нашої країни. В цей особливий день ми хочемо побажати тобі міцного здоров’я, невичерпної енергії, щирої любові, вірних друзів та мирного неба над головою.

Нехай твоя служба буде безпечною, а кожен день приносить нові здобутки та перемоги. Ти вчиш нас сміливості, самовідданості та любові до Батьківщини. Ми пишаємося тобою!