«Кажу синочкові, що тато захищає нас від нечемних людей»: історія сім’ї Рущак

Люба КІПОРЕНКО

Історія цієї війни пишеться самовідданістю, витримкою та незламністю наших захисників і захисниць. Історії воїнів часто присутні в наших публікаціях, бо сьогодні – це найважливіші люди, які борються за нашу можливість жити, працювати, відпочивати. За кожним захисником є ті люди, які підтримують, мотивують, не сплять ночами та чекають єдиного «В мене все добре». Так є й в сім’ї Олега та Тетяни Рущак.

Пара йде цим життям пліч-о-пліч ще від початку війни, з 2014 року. Спершу, як хлопець і дівчина переживали перші ротації на фронті, з часом – як чоловік і дружина – повномасштабну війну. Три роки тому в подружжя народився дорогий та очікуваний синочок Максим.

«Ми разом ще від початку АТО. Тоді Олег пройшов дві ротації, мав поранення. Ми уже так багато пройшли разом, але навіть не припускала, що проводжатиму чоловіка на таку жахливу війну. Пам’ятаю той день 9 грудня до дрібниць. Мені було дуже важко і йому теж. Я плакала, не хотіла, щоб він їхав на фронт. Але нічого не могла зробити», – пригадує Тетяна, дружина військового.

Жінка зізнається, що перші дні з ніким не хотіла говорити, нікого не хотіла бачити та почали опускатись руки. Єдине, що рятувало – малий синочок вдома, який стимулював не думати про погане, заспокоюватись і твердо знати, що все буде добре.

«Максимкові 3 рочки. Він щодня згадує про тата. По кілька разів на день перепитує: де тато? Я пояснюю йому, що тато далеко, на роботі. Розповідаю, що він захищає нас і всіх від нечемних людей. Кажу, що він як супергерой – наша велика любов і гордість», – розповідає жінка.

Щодня Тетяна чекає бодай на кілька слів від чоловіка, аби знати, що в нього все нормально й тоді вже спокійно пильнувати домашні справи.

«Кожного дня я йому обов’язково пишу «Доброго ранку» та «Спокійної ночі». З нетерпінням чекаю, коли відпише. Дуже радію, коли виходить просто поговорити. Іноді поганий зв’язок, особливо якщо виходить на позиції Тоді – кожне слово на вагу золота.

Мені так хочеться, аби вони з хлопцями мали гідне забезпечення, не думали де взяти те, чи інше. Але, на жаль, усі знаємо, що так нема. От зараз Олег з побратимами збирають кошти на дрони для аеророзвідки. Ця війна, як би то правильно сказати, «сучасна», технологічна. Багато чого замість людей може робити техніка. Зокрема й дрони. Маємо розуміти, що це врятовані життя наших чоловіків, батьків, братів, дітей. Вірю, що усім нам спільно вдасться забезпечити «пташками» підрозділ», – каже Тетяна.

Відкрито збір для Олег Рущака та його побратимів із 202 батальйону 103 бригади ТРО, які зараз боронять Україну на Курському напрямку. Просимо всіх активно долучитися до збору.

Поповнити конверт Приватбанку можна тут.

Номер картки конверта 5168752134257925

«Ми стараємось купляти собі самі за можливості необхідне, скидаємось, купляємо РЕБи, автівки ті ж безпілотники, ремонтуємо машини, тощо. Але наших зусиль замало. Є дуже велика потреба в дронах, здалась би й антена спеціальна. Я вже третій раз на війні. Іноді розумію, що мені тут легше, аніж у цивільному житті. Тут люди, побратими, завжди готові тебе підтримати, допомогти. Які не стануть осторонь, а завжди поруч.  Дуже хочеться, щоб таке відчуття було й тоді, як повертаюсь в тил. Бо бути зараз кожен за себе – не вихід. Єднаймось заради спільної мети: ми тут на фронті, а ви там у тилу.

Щиро вдячні усім знайомим, землякам, які вже підтримали наш збір гривнею. Вірю, що скоро вдасться придбати таку необхідну техніку», – каже Олег Рущак, військовослужбовець 202 батальйону 103 бригади тероборони.