Енергетики Львівщини відновлюють мережі на звільненому півдні: серед них є й зі Старосамбірщини

Люба КІПОРЕНКО

Минулого тижня, 22 грудня, в Україні відзначали День енергетика. У соцмережах людей цієї професії тепер називають воїнами світла у прямому значенні цього виразу. Адже коли ворог почав бити по енергетичній інфраструктурі країни, усі зрозуміли важливість цієї сфери та людей, які у ній працюють. З нагоди професійного свята журналістка «Вашого Голосу Прикарпаття» поспілкувалась з керівником Карпатського РЕМ Андрієм Волощаком.

Енергосистема України. Що це таке? Як вона працює? І які проблеми маємо зараз у енергосистемі держави?

У нас підступний та наглий ворог. Мало хто сподівався, що він битиме по цивільній інфраструктурі, енергетичній. Хоча від початку стало зрозуміло, що для них немає жодних табу.

Україна була доволі потужна енергетична держава в плані виробництва електроенергії. Ми могли спокійно виводити в ремонти певні атомні блоки, чи блоки теплових станцій. Був достатній запас встановленої потужності, щоб це компенсовувати. На жаль, удари окупантів по нашій генеруючій інфраструктурі, по наших підстанціях, виводять з ладу значну їх частину. Я не можу говорити дуже конкретно, адже є закриті цифри, які не можна озвучувати. Однак можу сказати, що в плані енергетики найбільшою проблемою, на мою думку,  є окупація Запорізької атомної станції.

_{(світлина з відкритих інтернет-джерел)}

В Україні є чотири атомні станції. І якраз Запорізька АЕС є однією з найбільших у Європі. Вона має 6 блоків 1 тис. МВт потужності. Тобто – 6 тисяч мегават потужності виробляла одна Запорізька АС. При тому, що інші три разом виробляють 7,6 тисяч. Якщо порахувати, то через окупацію Запорізької АЕС ми втратили близько 45% генеруючої потужності атомних станцій. Близько 30% ми втратили і на теплових електростанціях. Якщо усе разом скласти, то зараз Україні не вистачає загалом приблизно 40% генеруючої потужності. Це є одна проблема, яка впливає на забезпечення споживачів електроенергією. Але є й друга. Не менш складна. Потужність, яку виробляють атомні чи теплові станції, потрібно передати споживачам. Вона передається по високовольтних мережах напругою: 330, 500, 750 тисяч вольт. Потім її потрібно переробити на нижчу напругу – 110, 35 тисяч вольт – й подати споживачу. Для цього є підстанції, розподільчі мережі. Основним їх елементом є трансформатори, які якраз переробляють цю напругу з високої на нижчу. Трансформатор це такий собі будинок, умовно 15 на 10 метрів, висотою 2 поверхи, який важить кілька сотень тонн. Коли ракета потрапляє в трансформатор, він виходить з ладу і його заміна, окрім того що це дуже дорого, доволі складна та тривала у часі. Відповідно, через обстріли навіть ту потужність, яку виробляємо, просто не можемо переробити на нижчу, аби подати споживачам. Тобто навіть якби наші генеруючі станції не були розбиті, то проблемою є значна частина пошкоджених саме трансформаторних підстанцій.

Ще однією проблемою є пошкодження, які можуть спричиняти  аварійні вимкнення. Коли через падіння опори на землю падає провід напругою 330 чи 750 тисяч В, відбувається відключення цієї лінії в аварійному режимі. І тоді там виникають величезні струми короткого замикання, які можуть спричинити пошкодження більші, ніж вибух ракети. І тому, коли є загрози ракетних ударів, самі енергетики починають зменшувати потужність на атомних та теплових станціях, щоб мінімізувати пошкодження мереж і обладнання.

Якщо все узагальнити, то на сьогодні в Україні 35-40% потужності ми не можемо або виробити, або передати.

Коли обстрілюють енергетичні об’єкти одного регіону, відключення запроваджують і в інших. Чому?

Розумієте, вся генеруюча потужність країни об’єднана в одну мережу. Наприклад, фізично ми зараз не знаємо, яку електроенергію споживає Старий Самбір. Ми можемо споживати її як з вітряків, так і з Рівненської атомної станції  чи Бурштинської ТЕС.  Тому, якщо є пошкодження генерації, то це впливає на всі регіони країни.

А яка ситуація  у нас на Львівщині?

Якщо повернутись у час до повномасштабного вторгнення, то Львівщина в зимові місяці максимально споживала приблизно одну тисячу мегават потужності. Зараз же в області ліміти, які нам встановлює Укренерго, складають орієнтовно від 400 до 600  МВт. Тобто приблизно половина від потреб. На Львівщину впливає, як обмеження генерації атомними станціями, так і удари по наших вузлових підстанціях.

Що таке блекаут?

Блекаут – це повне вимкнення електроенергії в державі. Воно відбувається автоматично. В аварійному режимі. Можливо, для когось це стане новиною, але один блекаут ми вже пережили десь з місяць тому, коли був удар і ціле місто Львів та область повністю залишилось без світла, не працював транспорт і абсолютно все було вимкнене. Тоді, як я розумію, відключились атомні станції. Не можу сказати, чи це був повний блекаут, але за три дні ми запустили енергетику. І всі спеціалісти вважають, що це великий подвиг енергетиків.

Для кращого розуміння, щоб ввести всі електростанції в роботу треба приблизно тиждень. Це складна процедура. Спочатку в країні має запуститися тільки одна теплова станція. Вона має вийти на певну потужність, подати напругу на певну частину споживачів, стабілізувати частоту і потім до цієї станції має під’єднатись друга, синхронізуватися з першою і так далі. Кожен запуск теплової станції – це приблизно 12-18  годин. Коли вже запустилися теплові станції – може запускатися атомний блок. І теж за такою схемою. Один атомний блок запускається мінімум добу. Чи можливий повний блекаут? Теоретично все можливо. Але практично, думаю, і енергетики і військові уже зрозуміли, як діяти, як захищатися. Сподіваюсь, спільно ми не допустимо такої ситуації.

Аналізуючи популярні коментарі у соцмережах, ми підготували кілька запитань. Чому в когось світла нема годинами, а в когось його не виключають взагалі?

Енергетика – це не тільки кіловати, кіловольти та обладнання. Це також логістика, координація, організація. В більшості питання виникають у пересічних людей. І це нормально. Бо енергетика – це складна система, яка потребує розуміння ситуації. На Львівщині є ліміт 400-600 МВт потужності. З цього й виходимо. Віднімаємо 100-120 МВт на критичну інфраструктуру – лінії, які живлять лікарні, поліклініки, котельні, вузли зв’язку, деякі військові частини, деякі банки. Для решти споживачів залишається всередньому 350 мегават. Це десь 35% від потреб всіх споживачів. Тому й розділена область саме на 3 черги. Думаю, до кінця зими ми будемо балансувати між 30% і 60%. Самбірський район, до речі, споживає в зимовий максимум 50 МВт потужності. Так от із наших приблизно 150 ліній напругою 10 кіловольт нам дозволили включити в критичну інфраструктуру лише 10%.  Відтак, не виключається 15 ліній потужністю 5 Мвт.  У Старому Самборі це 3 лінії, які живлять лікарню, станцію невідкладної медичної допомоги, диспетчерський пункт РЕМ, поліклініку, котельню, водоканал, компресорно-насосну станцію, вишки зв’язку, державні банки, поліцію. Така ж ситуація і в Самборі та Турці. Тому споживачі, які є на цих критичних лініях, теж залишаються зі світлом. Ми не маємо можливості їздити по малесеньких підстанціях (їх у місті є 25) і вимикати та вмикати по напрузі 220 вольт.

Сьогодні ми вже маємо більш-менш чіткий графік відключень світла. Але на початку ці перші графіки не працювали. Поясніть нашим читачам, як їх складали, в чому були труднощі?

Коли вже було чітко зрозуміло, які ліміти потужності нам будуть вводити, зацікавлені сторони збиралися в Самбірській районній військовій адміністрації. Ми як енергетики доводили енергетичні параметри. Потім органи місцевого самоврядування збирали інформацію, що вважати об’єктами критичної інфраструктури. Нам дали список таких і ми вже дивились, на яких лініях знаходяться, на яких вузлах і яку загальну потужність вони можуть споживати.  Були складні ситуації, різні непорозуміння та прохання.  Потім наші пропозиції дуже детально перевірялися в центральній диспетчерській службі “Львівобленерго” та затверджувалися в обласній військовій адміністрації. Жодна лінія не включається чи відключається поза графіком постійних відключень. Наразі це є найоптимальніший варіант. Хоча в критичній ситуації можуть вводитися графіки аварійних вимкнень. Тоді може бути вимкнений повністю весь район. Надіюсь, що такого не буде.

Вітряки у місті стоять, а світла старосамбіряни не мають?

Ці вітряки виробляють електроенергію, яку передають у мережу  по кабелі напругою 35 тисяч вольт. Цей кабель іде на тягову підстанцію, і далі електроенергія потрапляє в загальну мережу, якою керує центральна диспетчерська служба “Укренерго”.  Вся електроенергія, яка туди потрапляє, фізично може живити Старий Самбір, Львів, чи Київ. Так само, як якась Київська ТЕС може живити Старий Самбір, чи Львів.

Чи продає Україна електроенергію за кордон?

Теж часто зустрічаю такі припущення серед людей. Тут можу запевнити, що ніхто зараз не продає електроенергію за кордон. Перевірити це дуже легко через інтернет. Адже у відкритому доступі є європейські графіки перетоків потужності між усіма країнами. Там можна побачити з якої країни та в яку ідуть потоки.

Якими є головні правила економії електроенергії свідомого українця?

Є пікові періоди найбільшого навантаження. Це ті години, коли, зазвичай, люди збираються на роботу та приходять з роботи.  В зимовий час це орієнтовно від 7 до 9 ранку та від 17 до 20 вечора. В ці години навантаження збільшується в 1,5 -2 рази, ніж у день; чи в 3 – 4 рази більше, ніж у нічний час.

У нас завжди має бути баланс між тим, що споживають люди і тим, що виробляє енергетика. Коли є ці пікові навантаження, станції виходять на межу своєї можливості. Тоді стається падіння частоти. Якщо це не контролювати, то автоматично починають відключатись атомні станції. Тому диспетчери постійно стежать за тим, скільки електроенергії споживається, скільки виготовляється і коли йде більше навантаження, вони мусять відключати споживачів. Скажу, що якби ми чітко це все розуміли і просто свідомо не включали вранці та ввечері чайники, праски, бойлери, тощо, тоді б у нас вимикали набагато менше споживачів у пікові навантаження. Тому закликаю всіх користуватися електроприладами в денний, або ж нічний час. Це тільки позитивно вплине на енергосистему нашої країни.

Що побажаєте нашим читачам?

На фронті воюють наші друзі, брати, діти. За різними даними, по енергетичній інфраструктурі росія випустила вже близько 1000 ракет. І, знаєте,  може і непогано,  що ці ракети впали по інфраструктурі, а не по наших захисниках, літаках, командних пунктах ЗСУ.  Ми забрали частину цих ударів, ракет на себе. Усвідомлюймо. Сьогодні є багато фронтів. Головний – військовий. Серед інших – енергетичний.  Зараз електрики з “Львівобленерго” працюють на півдні України: Миколаївщині та Херсонщині. Серед них є й колеги зі Старосамбірщини. Вони там відновлюють мережі. Там ще не вщухли обстріли, там під ногами ще трапляються міни… Це наш внесок у перемогу.

Бажаю усім бути впевненими в тому, що буде все добре і ці найтемніші дні ми переживемо. Тож тримаймося усі разом. Перемога за нами.